Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0603/2-60/11 Головуючий у 1-й інст. Хавронюк О.Л.
Категорія 30 Доповідач Товянська О. В.
19 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді : Товянської О.В.
суддів: Гансецької І.А., Кочетова Л.Г.
при секретарі : Дехтієвській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Чуднівського районного відділу УМВС України в Житомирській області, Управління Державної казначейської служби України у Чуднівському районі Житомирської області, Головного Управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою прокурора м. Бердичева Житомирської області на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року, -
встановила:
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Після уточнення 20.11.2012р. просив остаточно стягнути за рахунок державного бюджету України на його користь 200000грн. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями слідчих СВ Чуднівського РВ УМВС України в Житомирській області, що проявилися в незаконному притягненні його до кримінальної відповідальності та обранні міри запобіжного заходу. Зазначав, що 27.08.2003р. йому було пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. Справа неодноразово направлялась прокуратурою та судом на додаткове розслідування, а кожний виклик до слідчого та суду спричиняв йому душевний біль, він став нервовим та почав погано себе почувати. 25.01.2005р. справа була закрита за недоведеністю його вини на підстав ст. 213 КПК України. Позивач вказує, що на протязі 18 місяців внаслідок незаконних дій СВ Чуднівського РВ УМВС та бездіяльності(не прийняття мір до встановлення свідків та їх допиту, не проведення судово - автотехнічної експертизи після вказівок прокуратури та суду) знаходився в напруженому стані, не міг вести повноцінний спосіб життя, був пригніченим.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.04.2013р. позов ОСОБА_1 до Чуднівського районного відділу УМВС України в Житомирській області, Управління Державної казначейської служби України в Чуднівському районі Житомирської області, Головного Управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 35000грн.
В апеляційній скарзі прокурор м. Бердичева просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 35000грн. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем постанова слідчого про застосування запобіжного заходу не оскаржувалась, вона не скасована в установленому законом порядку, а тому твердження про те, що до нього незаконно застосовано запобіжний захід, є безпідставним. Твердження позивача, що внаслідок застосування підписки про невиїзд він не міг відлучитися з місця проживання, щоб пролікуватися в спеціальних місцях та покращити стан свого здоров'я є безпідставним, так як з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до слідчого про надання дозволу тимчасово виїхати за кордон. Також вказує, що суд неправильно прийшов до висновку, про те, що розслідування щодо ОСОБА_1 після пред'явлення обвинувачення і до винесення постанови про закриття кримінальної справи тривало майже 9 років, оскільки постановою начальника СВ Чуднівського РВ УМВС України в Житомирській області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 закрито в зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Після того досудове слідство тривало тільки в межах встановлення винних осіб, та з позивачем не проведено жодної слідчої дії.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що тривалість кримінального провадження по звинуваченню позивача у вчиненні злочину, перевищує строк, який може вважатись «розумним», що призвело до душевних страждань, їх тривалості, а також з урахуванням вимушених змін у життєвих стосунках позивача, чим ОСОБА_1 завдано значної моральної шкоди.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Судом встановлено, що 27.08.2003р. позивачу було пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. 25.01.2005р. справа була закрита за недоведеністю його вини на підставі ст.213 КПК України. 29.04.2009р. слідство по справі було відновлено, проте тривало тільки в межах встановлення винних осіб, з позивачем слідчі дії не проводились. Постановою від 10 серпня 2012р. кримінальну справу по факту ДТП, внаслідок якої загинув громадянин ОСОБА_2, закрито за ст.ст.6 п.2, 130 КПК України.
Згідно п.1 ст.1, п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до п.п.1,1-1,2,3,4 ст.2 указаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, виникає у випадках : постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішення суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно - розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право с на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у ст.1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених п.1-1 ч.1 цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Відносини, які виникли між позивачем та державою, врегульовані ст. 1176 ЦК України.
Суд, застосувавши аналогію Закону та стягнувши шкоду з держави на підставі ст.4 Закону, не врахував умови застосування аналогії закону.
Так, ч.1 ст.8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини неврегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, під аналогією мається на увазі поширення норми або цілого комплексу норм права на не передбачені законом, але існуючі подібні ситуації. При застосуванні аналогії правозастосовний орган поширює на певні правовідносини конкретні норми, що регулюють подібні відносини.
Крім того, застосовуючи закон за аналогією, суд повинен тлумачити його так само, як і при звичайному застосуванні цієї норми. Недопустимо пристосування правової норми до аналогічних правовідносин шляхом деякого іншого її тлумачення, так як застосування аналогії закону здійснюється не за допомогою тлумачення норми права, а шляхом переносу норми, яка застосовується, в площину інших правовідносин.
Застосовуючи за аналогією закону у цій справі ст. 4 Закону суд першої інстанції не звернув уваги на те, що цей закон (як і його ст.4) встановлює вичерпний перелік підстав та умов його застосування, які є подібними до виниклих правовідносин.
За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,309,314,316,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора м. Бердичева Житомирської області задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чуднівського районного відділу УМВС України в Житомирській області, Управління Державної казначейської служби України у Чуднівському районі Житомирської області, Головного Управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді: