Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2013 р.Справа № 922/1513/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ковальчук Л.В.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" м.Краматорськ
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів
за участю :
позивача - Червона А.В. дов. №117 від 11.02.2013 року
відповідача - ОСОБА_4 дов. б/н від 13.05.2013 року, ОСОБА_5 дов. б/н від 13.05.2013 року, ОСОБА_6 дов б/н від 13.05.2013 року
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м. Кременчук звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФОП ОСОБА_2 м. Харків про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 6409,00 грн., перерахованих платіжним дорученням №5407 від 24.05.2012р., процентів річних в розмірі 70,59грн., інфляційних витрат 25,66 грн. та стягення судових витрат.
Ухвалою суду від 04.06.2013 року розгляд справи відкладено 13.06.2013 року.
В судовому засіданні 13.06.2013 року оголошено перерву до 18.06.2013 року. Після перерви судове засідання було продовжено.
Позивач в судовому засіданні 18.06.2013 року підтримує позовні вимоги, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 18.06.2013 року заперечує проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи свою позовні вимоги позивач послався на те, що 24.05.2012р. на розрахунковий рахунок відповідача позивачем помилково було перераховано суму у розмірі 6409грн. 00коп., відповідно до платіжного доручення №5407 від 24.05.2012р., яка підлягає поверненню.
Позивач 17.10.2012р. за вих. №553 направив вимогу про повернення помилково перерахованої суми у триденний термін з дати отримання вищевказаної вимоги.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вимогу 19.11.2012р., та кінцевий строк виконання зобов'язання настав 22.11.2012р., але до теперішнього часу грошові кошти так і не повернув.
Позивач посилається на порушення відповідачем норм відповідачам ст. ст. 1212, 1214 ЦК України. Вважає своє право порушеним неповерненням відповідачем безпідставно набутих коштів, просить застосувати до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, стягнути з відповідача окрім помилково зарахованих коштів проценти річних в розмірі 70,59грн., інфляційні витрати у розмірі 25,66грн.
Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначив, що між сторонами був укладений договір у спрощеній формі відповідно до вимог ст. 181 ГК України, про створення та розміщення сайту компанії позивача по справі, тому ці грошові кошти вважає перехованими на виконання господарського зобов'язання.
На підтвердження своєї правової позиції відповідачем наданий рахунок фактура №СФ-424 від 22 травня 2012 року ( том 1, а.с. 106), а також листування шляхом електронної пошти між позивачем та відповідачем.
Суд зазначає, що загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. (Інструкція).
Відповідно до глави 1 Інструкції, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.
Згідно з п.1.8. Інструкції, Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок яких визначаються даною Інструкцією. Таким чином, платіжне доручення №1869 від 07.06.2011р. відповідає формі встановленій чинним законодавством України.
Порядок безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті регламентовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21 січня 2004 р. №22.
Згідно з п.2.31. - п.2.32. Інструкції, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності, банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленого засвідченого підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа. Для встановлення належного отримувача, банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок, банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі.
Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21 січня 2004 р. №22 (далі -Інструкція): "Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками ".
Позивачем було надано платіжне доручення №5407 від 24.05.2012р. в призначенні платежу якого зазначено: "Оплата за разработку сайта, согласно счета №СФ-424 от 22.05.2012г."
Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 181 господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 640 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Суд системно проаналізував зазначені норми закону робить висновок про те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір у спрощений спосіб на створення сайту компанії, який за своєю правовою суттю є договором підряду.
Таким чином, суд зазначає, що перераховані кошти по платіжному дорученню №5407 від 24.05.2012р. не є помилково зарахованими, так як платником самостійно визначаються напрямки використання коштів, і лише платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м. Кременчук є необґрунтованими та не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 Господарсько-процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову, судові витрати покладються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 626, 638, 640, 1212, 1214 Цивільного Кодексу України, ст. 181 Господарського Кодексу України, ст.ст. 1, 22, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.1.6, 1.15, 1.19, 2.3,2.36,2.37, 3.8, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004р., 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 19.06.2013 р.
Суддя Ковальчук Л.В.