18 червня 2013 року Справа № 5002-11/1616-2011
Суддя Севастопольського апеляційного господарського суду Сікорська Наталя Іванівна, розглянувши заяву Шишкіна Георгія Моісеєвича про відновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 24 травня 2011 року у справі №5002-11/1616-2011
за позовом Шишкіна Георгія Моісеєвича (вул. Пришвіна, буд. 9/2, кв.219,Москва,Російська Федерація,124549)
до Автономної некомерційної організації Дитячий оздоровчо-спортивний комплекс "Динамо-Дельфин" (Каширське шосе, буд.12, к. 310,Москва,115201)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфин-Аделанте" (вул. Курортна, 11,с. Попівка,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96550)
Матвєєва Віктора Васильовича (вул. Інтернаціональна, 37, кв.19,Саки,96500)
Гнутікова Олександра Михайловича (вул. Курортна, 11,с. Попівка,,Сакський район,96500)
Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015) про спонукання до виконання певних дій
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року у справі №5002-11/1616-2011 в частині позовних вимог щодо зобов'язання Гнутікова Олександра Михайловича, Матвєєва Віктора Васильовича; ТОВ "Дельфин-Аделанте"; Автономну некомерційну організацію Дитячий оздоровчо-спортивний комплекс "Динамо-Дельфин" укласти договір про спільну діяльність - провадження по справі припинено.В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Шишкін Георгій Моісеєвич звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови в позові скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання Фонду майна АР Крим внести зміни до Договорів купівлі-продажу будівель (споруд, приміщень) на аукціоні - групи інвентарних об'єктів цілісного майнового комплексу літньої бази відпочинку "Дельфин", розташованої за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Попівка, вул. Курортна, 11, укладених між Представництвом Фонду майна АР Крим в м. Євпаторія, Саки, Раздольненському та Сакському районах та Шишкіним Георгієм Моісеєвичем, Гнутіковим Олександром Михайловичем, Матвєєвим Віктором Васильовичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфин-Аделанте", Автономною некомерційною організацією Дитячий оздоровчо-спортивний комплекс "Динамо-Дельфин", усунувши описку в договорі купівлі-продажу будівель (споруд) в частині: слова "Продавець передає у власність Покупцю групу інвентарних об'єктів", замінивши словами: "Продавець передає у власність Покупцю долю об'єкту".
Також позивач просив відновити строк на подачу апеляційної скарги, у зв'язку з отриманням повного тексту рішення місцевого господарського суду лише 30.05.2013р.
Розглянувши клопотання Шишкіна Г.М. по поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Згідно з частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вступна та резолютивна частина оскаржуваного рішення була оголошена господарським судом АР Крим в судовому засіданні 24.05.2011р., повний текст складено та підписано 25.05.2011р.
Таким чином, встановлений строк на подання апеляційної скарги з урахуванням правил статей 50, 51 Господарського процесуального кодексу України закінчується 06.06.2011р.
Шишкін Г.М. подав апеляційну скаргу 06.06.2013р., що підтверджується відповідним поштовим штампом на конверті, в якому надіслана скарга, тобто скарга подана з порушенням встановленого строку.
Згідно з частиною 1 статті 53 вказаного Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили такий пропуск. Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Частиною 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Законом України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачений обов'язок держави щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, № ETS N 005 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 41 Рішення Європейського суду з прав людини, від 03.04.2008, "Справа "Пономарьов проти України" Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, що виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Як вже зазначалось раніше, як на підставу для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку позивач посилається на отримання ним повного тексту оскаржуваного рішення лише 30.05.2013р. та негайним зверненням з апеляційною скаргою на вказане рішення 06.06.2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження позивача - Шишкіна Георгія Моісеєвича є вул. Пришвіна, буд. 9/2, кв.219,Москва,Російська Федерація,124549, тобто іноземна держава - Російська Федерація.
Відповідно до Законів України від 19.10.2000 N 2052-III та N 2051-III з 26.11.2000 для України набрали чинності Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Особливий порядок надання правової допомоги встановлено Багатосторонньою угодою (СНД), від 20.03.1992, "Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", статтею 5 якої передбачено, зокрема, що у разі надання правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць СНД зносяться один з одним безпосередньо. У разі звернення господарського суду з приводу надання правової допомоги документи, викладені українською або російською мовою, направляються поштовим зв'язком безпосередньо до суду, до компетенції якого належить вирішення господарських спорів на території відповідної держави - учасниці СНД, чи іншого органу цієї держави.
Проте в матеріалах справи відсутні докази щодо вручення позивачу рішення місцевого господарського суду відповідно до норм чинного законодавства.
Таким чином, отримання позивачем рішення суду від 24.05.2011р. лише 30.05.2013р. (том 2 а.с.82), тобто через значний проміжок часу, позбавило його можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, а тому судова колегія вважає, позивач пропустив строк оскарження не зі своєї вини, у зв'язку з чим, заява про відновлення строку на подачу апеляційної скарги є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 53, 86, 91,93 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відновити Шишкіну Георгію Моісеєвичу строк на подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року у справі №5002-11/1616-2011.
Суддя Н.І. Сікорська