Справа № 430/931/13-ц
іменем України
"20" червня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
Головуючої Дьоміної О.П.
при секретарі Савченко К.Є.
за участю представників третіх осіб Кашпуренко Ю.І., Карпової В.Ю., Мкртчян М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Станично-Луганської РДА, Орган опіки та піклування Станично-Луганської селищної Ради, Державна міграційна служба України в Луганській області, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без дозволу батька,-
18.04.2013 року позивачка звернулась до суду з дійсним позовом в обґрунтування якого вказала наступне:
ОСОБА_4 була у шлюбі з ОСОБА_5 з 04.09.2004 року по 21.06.2007 рік. Від шлюбу сторони мають дитину - доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Після розірвання шлюбу, відповідач перестав займатися розвитком дитини, не приймає участі у її вихованні, матеріальної допомоги не надає. Позивачка мешкає разом з донькою, піклується про неї і має можливість проводити відпочинок та оздоровлення дитини за межами України, але не може цього дозволити без згоди батька - відповідача. Усі спроби наладити контакт з цього приводу з ОСОБА_5 не дали результатів, останній відмовляється давати на це свій дозвіл.
У зв'язку з чим позивачка й звернулась до суду з цими вимогами та просила надати їй дозвіл на виїзд малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за межі України, без дозволу батька ОСОБА_5
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги уточнила і пояснила суду, що відповідач по справі часто хворіє і не завжди має можливість кожного разу надавати їй дозвіл на виїзд дитини за кордон. Дитина займається у певних кружках і має можливість разом з іншими дітьми виїжджати за межі України на конкурси, концерти тощо. В теперішній час ОСОБА_4 разом з донькою має намір виїхати мешкати до АДРЕСА_1 і тому в неї не буде можливості кожного разу звертатися до відповідача за дозволом на виїзд дитини і тому просить суд надати такий дозвіл без згоди батька до виповнення ОСОБА_6 16 років.
Відповідач проти позову не заперечував, погодився з тим, що позивачці та його донці дійсно буде зручніше виїжджати за межі України без його дозволу, оскільки він часто хворіє і не завжди має можливість надавати дозвіл у встановленому законом порядку.
Крім того, в судовому засіданні приймали участь представники Органу опіки та піклування Станично-Луганської селищної Ради - Карпова В.Ю., Служби у справах дітей Станично-Луганської РДА - Кашпуренко Ю.І., Державної міграційної служби України в Луганській області - Мкртчян М.А., які теж в свою чергу погодилися з вимогами позивачки та просили суд їх задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін у справі, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного:
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року N 2402-III - предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується копію свідоцтва про народження (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано 21.06.2007 року (а.с.11).
Довідка голови Станично-Луганської селищної Ради від 15.04.2013 року свідчить про те, що позивачка мешкає разом з донькою ОСОБА_6, яка знаходиться на її утриманні (а.с.12).
Згідно Акту депутата Станично-Луганської селищної Ради від 15.04.2013 року сторони по справі дійсно перебували у шлюбі, якій потім було розірвано, від вказаного шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка в теперішній час мешкає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, при цьому батько - відповідач по справі, не цікавиться розвитком дитини та не приймає участі в її вихованні, матеріальної допомоги не надає (а.с.13).
Характеристика на учня 2 класу Станично-Луганської ЗОШ 1-2 ступеня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, свідчить про те, що дівчинка відвідує хореографічний кружок та займається вокалом, вихованням дитини займається мати (а.с.14).
Акти обстеження від 04.06.2013 року, складені представниками Служби у справах дітей Станично-Луганської РДА вказують на те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, мешкає разом з позивачкою, при цьому умови проживання задовільні, у дитини є окрема кімната і створені всі необхідні умови для навчання та розвитку (а.с.26-27).
Акти обстеження від 06.06.2013 року, складені представниками Органу опіки та піклування Станично-Луганської селищної Ради теж підтверджують умови проживання сторін по справі (а.с. 44, 46).
Згідно характеристик, наданих представником Органу опіки та піклування Станично-Луганської селищної Ради - сторони по справі характеризуються задовільно (а.с.43, 45).
Відповідно до вимог статті 19 СК України за захистом своїх сімейних прав та інтересів особа має право звернутись до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. При розгляді судом відповідних спорів орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних під час обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. При цьому суд може й не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновків Служби у справах дітей Станично-Луганської РДА та Органу опіки і піклування Станично-Луганської селищної Ради слідує, що вказані органи не заперечують проти задоволення вимог позивачки (а.с. 41, 42).
Відповідно до ч. 1 ст. 313 ЦК України - фізична особа має право на свободу пересування, а абзацами 2 та 3 ч. 3 цієї статті передбачено, що фізична особа має право на вільний самостійний виїзд за межі України після досягнення 16 років. Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Законом України від 21.01.1994 року №3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", частиною 4 та постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" передбачено, що виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі й рішення суду.
Згідно Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою ВРУ за №789 від 27.02.1991 року - в усіх діях щодо дітей незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
-2-
Крім того, ч. 7 ст. 7, ч. 2 ст. 155 СК України наголошують на тому, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Таким чином судом встановлено, що відсутність згоди батька щодо виїзду малолітньої доньки за межі України на відпочинок, лікування та навчання суперечить вимогам вище приведених нормативно-правових актів та порушує право ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, як фізичної особи на свободу пересування, а тому підлягає судовому захисту.
Відповідно до ст. ст. 16, 313 ЦК України, ст. 7, 19, 155, 171 СК України, ЗУ від 21.01.1994 року №3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Постанови КМУ від 27.01.1995 року №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-III, керуючись 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Надати дозвіл малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на багаторазові тимчасові виїзди за межі України до досягнення нею 16 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року у супроводі матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_5, а також у супроводі інших осіб, уповноважених її матір'ю ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_5.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Станично-Луганського районного суду Луганської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: