18.06.2013
Справа № 642/3960/13-к
Провадження № 1кп/642/216/13
18 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Вікторова В.В.,
за участю секретаря - Сластінової Я.О.,
сторін кримінального
провадження : прокурора - Мамедова Р.Г.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, працюючого на іспитовому строку пакувальником парку культури та відпочинку ім. Горького, в силу вимоги ст. 55 КК України в редакції 1960 року не маючого судимості, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_4, корпус Б, кімната 8 ( гуртожиток), фактично проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5 (котельня) ,
у вчинені злочину передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України, -
21 квітня 2013 року, о 13 год. 30 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на СП «Центральний ринок» за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33, проходячи повз прилавку торгового контейнеру № 339, діючи за раптово виниклим злочинним наміром, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, із корисливих спонукань, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, відкрито викрав з коробки, яка знаходилась на прилавку з лівої сторони, гроші в сумі 150 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_2, та намагався зникнути з місця скоєння злочину з викраденими грошима, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як він був затриманий потерпілим ОСОБА_2 при спробі зникнення з місця скоєння злочину.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у скоєному злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив, що дійсно 21 квітня 2013 року, о 13 год. 30 хвилин, знаходячись на СП «Центральний ринок» , проходячи повз прилавку торгового контейнеру № 339, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, відкрито викрав з коробки, яка знаходилась на прилавку з лівої сторони, гроші , та намагався зникнути з ними зникнути, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як він був затриманий потерпілим при спробі зникнення з місця скоєння злочину. Щиро розкаюється в здійсненому і прохає його строго не наказувати.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив замах на відкрите заволодіння чужим майном, тобто грабіж, а тому ці його дії кваліфікує відповідно за ч.2 ст. 15, ст. 186 ч.1 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, ступень здійснення злочинного наміру та причини, за яких злочин не був доведений до кінця, дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисного злочину, однак відповідно до вимог ст. 55 КК України в редакції 1960 року судимості не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, неофіційно працює, має на утриманні неповнолітнього сина.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого суд не вбачає .
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає , що ОСОБА_1 повинен нести покарання, у вигляді позбавлення волі, але в силу вимог ст. 75 КК України вважає можливим звільнити його від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом випробувального строку не скоїть нового правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, зобов'язавши засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цьому органу про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації, оскільки вважає, що саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо без ізоляції ОСОБА_1 від суспільства. При цьому судом враховується що потерпілий матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальних витрат по справі немає .
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд , -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України, за якими призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в указаний орган .
Речовий доказ після набрання вироком законної сили: грошові кошти у кількості 3-х купюр номіналом по 50 гривень на загальну суму 150 гривень , який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2- залишити в розпорядженні вищевказаного потерпілого.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя В.В.Вікторов