Справа № 1013/10071/2012
14 червня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Пархоменко О.В.
при секретарях Харитоновій К.В., Голік О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю,
Позивачка звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, право власності на вказану квартиру нею у встановленому законом порядку було зареєстровано в БТІ, ОСОБА_3 , колишня власниця квартири, знялась із реєстрації. У вищевказаній квартирі залишився зареєстрованим ОСОБА_2, син колишньої власниці квартири ОСОБА_3
Позивачка вказує, що ОСОБА_2 11 вересня 1999 року забрав свої особисті речі і поїхав на заробітки за межі України; їй відомо, що на сьогодні відповідач мешкає у гуртожитку Національного університету Податкової служби України в м. Ірпінь Київської області, вул. Тургенівська, 104-б. Отже на момент оформлення договору дарування квартири АДРЕСА_2 відповідач в квартирі не проживав, особистих речей його в квартирі не було. Відповідач повернувся в Україну в квітні 2009 року, в добровільному порядку виписуватися із вищевказаної квартири не бажає.
Вказує, що вона має намір розпорядитися своїм майном - продати його, реєстрація відповідача у квартирі є перешкодою використовувати їй своє право власності у повному обсязі на власний розсуд і розпоряджатися майном, а припинення реєстрації відповідача відповідно до Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні“ можливе лише у випадку втрати відповідачем права користування цим житлом. Оскільки відповідач добровільно знятись з реєстраційного обліку відмовляється, то вона вимушена звернутися із цим позовом до суду.
В зв'язку із викладеними обставинами позивачка просила усунути перешкоди в користуванні квартирою № 12 по вул. Енергетиків, 3 в м. Буча Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_4 пояснила, що переоформлення частки квартири на матір викликано тим, що відповідач виїзжав за кордон на заробітки і не встигав переоформити цю частину особисто. Другий договір дарування квартири за 2007 рік був укладений після того, як він був визнаний судом безвісно відсутнім. ОСОБА_3 не була визнана недієздатною під час вчинення договору дарування. Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що відповідач не проживає в квартирі з 1999 року у зв'язку з виїздом на заробітку за кордон, перешкод у проживанні в квартирі йому ніхто не чинив, замки не мінялись, в квартирі проживають квартиранти з вересня 2009 року. Пояснила, що дійсно вона викинула речі брата з квартири, так як він був у нетверезому стані , громко включав музику і це був єдиний спосіб його заспокоїти. Просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали. Представник відповідача суду пояснив, що про те, що ОСОБА_2 перестав бути власником житла він довідався у вересні 2012 року. Коли він виїжджав за кордон у 1999 році, він був власником ? частини спірної квартири. Його сестра станом на 1999 рік у квартирі не проживала і тому він не може бути членом її сім'ї. Вважав, що посилання на ст. 405 ЦК України не має до даної ситуації ніякого відношення, оскільки позивачка і на даний час у квартирі не проживає, а здає її наймачам. Всім було відомо його місце проживання і навіщо його визнали безвісно відсутнім у 2006 році не зрозуміло. Відповідач має претензії до договору дарування ? частини квартири, що йому належала, оскільки його сестра діяла у своїх власних інтересах, переоформивши всю квартиру на себе. Пояснив, що відповідач не проживає у спірній квартирі, тому що його не допускають там проживати квартиранти, яких пустила позивачка і відсутній у ній з поважних причин. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що у спірній квартирі він не проживає з 1999 року у зв'язку з виїздом на заробітки за кордон, у 2002 році він зателефонував ОСОБА_1 і вона йому сказала, що в 2001 році вона подарувала його ? частину квартири матері. Він знав, що його квартира належить йому. В квартирі зараз проживають квартиранти. У 2010 році він висловив своїй сестрі бажання проживати в квартирі, але вона не пустила його в квартиру, викинула його речі, тоді ж він дізнався, що він вже не є власником квартири. Також пояснив, що в Україну він повернувся у 2009 році, про договір дарування його частини квартири він дізнався у вересні 2012 року. Він зареєстрований у спірній квартирі, членом сім'ї позивачки він не являється. В квартиру його не пускає сестра, так як там проживають квартиранти і їй треба погашати кредит. Просили у позові відмовити.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника ОСОБА_4, відповідача та його представника ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що 21 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 1-1176, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру № 12 , що знаходиться за адресою Київська область, м. Ірпінь, смт. Буча, вул. Енергетиків, 3. В даному договорі вказано, що вищевказана квартира належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Органом приватизації Бучанської середньої школи-інтернату для дітей-сиріт 26 жовтня 1998 року, згідно з розпорядженням від 11 грудня 1996 року № 435, зареєстрованого Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації 10 грудня 1998 року в реєстровій книзі 21-76 за № 357 та договору дарування частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 16 лютого 2001 року за реєстровим № 356, зареєстрованого Ірпінським бюро технічної інвентаризації 14 березня 2001 року в реєстровій книзі 21-76 за № 357.
Встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2007 року, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації та згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП КОР “Ірпінське бюро технічної інвентаризації“ 18.10.2012 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 21.03.2007 року.
Встановлено, що згідно ОСОБА_9 обстеження матеріально-побутових умов проживання заявника, складеного депутатом Бучанської міської ради ОСОБА_9 16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Також встановлено, що заявниця є власницею квартири, яка знаходиться за адресою м. буча, АДРЕСА_5 згідно договору дарування квартири, зареєстрованого в реєстрі 21 березня 2007 року за № 1-1176. Також за вищевказаною адресою зареєстрований брат заявниці ОСОБА_2, 1962 р. н., але не проживає за даною адресою з 1999 року. ОСОБА_10 обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла ОСОБА_3 від 07 грудня 2006 року, складеного депутатом Бучанської селищної ради ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_6 проживає ОСОБА_3 та на даній жилплощі прописаний, але не проживає з вересня 1999 року її син ОСОБА_2, 1962 р. н. в зв'язку з тим, що виїхав на заробітки за межі України. ОСОБА_10 обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла ОСОБА_3 від 14 грудня 2000 року, складеного депутатом Бучанської селищної ради ОСОБА_12 в квартирі АДРЕСА_7 проживає ОСОБА_3 і на даній житловій площі крім власниці житла ОСОБА_3 прописаний член її сім'ї ОСОБА_2, 1962 р. н., але з 11 вересня 1999 року він на даній житловій площі не проживає і не буде проживати до кінця 2001 року в зв'язку з тим, що поїхав на заробітки за межі України. ОСОБА_10 обстеження матеріально-побутових умов проживання заявниці від 13 грудня 2007 року, складеного депутатом Бучанської міської ради ОСОБА_11 ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в квартирі в АДРЕСА_8, в даній квартирі також зареєстрований, але з 1999 року не проживає ОСОБА_2, 1962 р. н. ОСОБА_10 обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла ОСОБА_3 від 14 квітня 2000 року , складеного депутатом Бучанської селищної ради ОСОБА_12 в даній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_3, на даній житловій площі крім власника житла прописаний член її сім'ї ОСОБА_2, 1962 р. н., але з 11 вересня 1999 року він на даній житловій площі не проживає у зв'язку з тим, що поїхав на заробітки за межі України на невідомий строк.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2006 року у справі за заявою ОСОБА_13 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2, зацікавлені особи ОСОБА_3, управління з праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва заяву ОСОБА_13 задоволено, визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 безвісно відсутнім, початком безвісної відсутності ОСОБА_2 вважати 01.02.1999 року. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_14 про скасування рішення скасоване рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2006 року по справі № 2-о-11/06 за заявою ОСОБА_13 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2, зацікавлені особи ОСОБА_3, Управління з праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва, яким його визнано безвісно відсутнім з 01.02.1999 року.
В судовому засіданні також встановлено, що у квартирі АДРЕСА_9 проживають квартиранти, що визнається позивачкою і відповідно до ст. 61 ЦПК України дані обставини доказуванню не підлягають.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4, з 1999 року по 2009 рік він перебував на заробітках за межами України, що також визнається сторонами і відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Наведені обставини підтверджується поясненнями позивачки та її представника ОСОБА_4, відповідача та його представника ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, матеріалами справи.
Так свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою позивачки, знає її багато років, тісно спілкується із нею . Восени 1999 року вона була у ОСОБА_1 в гостях, прийшов ОСОБА_2 і розповів, що він виїжджає на ПМЖ у Португалію. Також він сказав, що хоче оформити довіреність на її ім'я, щоб вона переоформила його частку квартири на матір. Знає, що син ОСОБА_1 у 2007-2008 роках їздив у Португалію до ОСОБА_2 і , повернувшись, сказав, що ОСОБА_2 не збирається повертатися в Україну. У 2009 році ОСОБА_2 повернувся і жив деякий час у ОСОБА_1, а потім перейшов жити у гуртожиток, т. я на її думку, неправильно себе вів, пив, приходив пізно і ОСОБА_1 влаштувала його у гуртожиток. Знає, що ОСОБА_1 платила аліменти його дітям. Також пояснила, що з ОСОБА_2 вона знайома не була, але коли вона була в гостях у ОСОБА_1, чула розмову про довіреність, ОСОБА_2 вона не бачила, чула лише розмову, потім ОСОБА_1 їй сказала, що це був її брат ОСОБА_2. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 визнавали безвісно відсутнім, т. я. його розшукувала його дружина. Їй також відомо, що ОСОБА_1 та її мати на своїй сімейній нараді вирішили переоформити частину квартири на матір, так як ОСОБА_2 не збирався повертатися додому. Вважає, що брат завжди може повернутися жити до сестри.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.
У відповідності до п.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Як беззаперечно встановлено в судовому засіданні, у квартирі АДРЕСА_9 проживають квартиранти, дані обставини визнаються позивачкою і відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Крім того, як пояснив в судовому засіданні відповідач, у 2010 році він висловив своїй сестрі бажання проживати в квартирі, але вона викинула його речі, що також не заперечується позивачкою, а тому на думку суду, відповідач не проживає у спірній квартирі з поважних причин.
За таких обставин суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що реєстрація відповідача у спірній квартирі є перешкодою у користуванні нею спірною квартирою. та позивачем не доведено в судовому засіданні, з яких підстав відповідача слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_10, а тому відмовляє у задоволенні позову.
На підставі ст. ст. 15, 16, 317, 321, 386, 391 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю залишити без задоволення.
Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 19.06.2013 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:
ОСОБА_16