248/4803/13-к
1-м/248/1/2013
19 червня 2013року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Демидової В.К.,
при секретарі Поливяної І.О.,
з участю прокурора Фінаєва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Московського обласного суду Російської Федерації щодо ОСОБА_1,
Вироком судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Моровиця Мурашинського району Кіровської області Росії, росіянина, громадянина України, неодруженого, не працює, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 України, мешканця АДРЕСА_2 визнано винним за п.п. д, к, н ч. 2 ст. 105 та ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації та призначено покарання:
- за п.п. д, к, н ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації - 1 рік позбавлення волі.
Із застосуванням ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з відбуванням у колонії суворого режиму.
Відповідно до п. г ч. 1 ст. 97, ч. 2 ст. 99 Кримінального кодексу Російської Федерації до ОСОБА_1 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторного примусового нагляду та лікування у психіатра від алкоголізму.
Постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року вирок судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року частково змінено.
Виключено з вироку вказівку на застосування п. н ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вважається засудженим за п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації.
Також із вироку виключено вказівку на застосування ст. ст. 97, 99 Кримінального кодексу Російської Федерації.
В решті вирок судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року залишений без змін.
06 червня 2013 року до Харцизького міського суду Донецької області надійшло клопотання про приведення вироку судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, зміненого постановою Сиктиварського міського
суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, у відповідність із законодавством України, у зв'язку тим, що 20 березня 2013 року ОСОБА_1 передано в Україну, де на даний час він тримається в Харківському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.
Суд, заслухавши в судовому засіданні міркування прокурора, який вважає, що клопотання є підставним та відповідає вимогам закону, приходить до переконання, що, з урахуванням визначених статтею 610 КПК України клопотання про приведення зазначеного вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України слід задовольнити, виходячи з таких обставин:
Відповідно до Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 1996 року, передбачено можливість передачі особи, засудженої на території однієї держави, на територію іншої держави, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання (стаття 2) шляхом продовження виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10 або визнання вироку з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином заміни міри покарання, призначеної в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 цієї Конвенції.
Як слідує з вироку судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, зміненого постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, ОСОБА_1 засуджено за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, та з метою приховати інший злочин, оскільки 07 липня 2001 року близько 1 години ночі ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку АДРЕСА_2 в результаті сварки з ОСОБА_2, яка проживала в цьому ж будинку, із якою в нього склалися особисті неприязні стосунки, вирішив її вбити. Переслідуючи зазначену мету та реалізуючи вказаний намір, ОСОБА_1, взявши із приміщення кухні молоток, наніс ним ОСОБА_2 декілька ударів у ділянку голови, в результаті яких вона впала на підлогу. В цей час у будинку прокинулась мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка, побачивши дії ОСОБА_1, схопила його за плечі, на що ОСОБА_1, вважаючи, що ОСОБА_2 уже мертва, а ОСОБА_3 викрила його у вбивстві, з метою приховати його вчинення, вирішив убити ОСОБА_3, наніс їй декілька ударів молотком у ділянку голови. В цей час у будинку прокинулась дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка, зайшовши до кімнати стала свідком вбивства ОСОБА_1 її матері та бабці. ОСОБА_1 виштовхав її з кімнати, вийшовши за нею, та почувши стогін, що доносився з кімнати, де знаходились ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на прохання ОСОБА_4 надати потерпілим допомогу, повернувся до кімнати та, маючи на меті довести вбивство до кінця, наніс ще декілька ударів молотком у ділянку голови ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_1 розумів, що вчиняє вбивство у присутності її дочки - ОСОБА_4, яка чула стогін матері, а також звук від ударів молотком, які він їй наносив, завдаючи ОСОБА_4 моральних страждань, діяв таким чином з особливою жорстокістю.
В результаті нанесених ОСОБА_1 ударів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці події.
Крім цього, ОСОБА_1 07 липня 2001 року, в період з 01 до 12 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку АДРЕСА_2 під час вчинення вбивства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також безпосередньо після його вчинення, з метою запобігти спробам ОСОБА_4 повідомити про скоєння ним злочину до правоохоронних органів, погрожував їй убивством їх спільної дитини, 2000 року народження, вимагаючи, щоб вона не покидала будинок. Погрозу вбивством ОСОБА_4 сприймала реально, у зв'язку з чим була змушена підкоритись його вимогам. Лише о 12 годині, коли ОСОБА_1 заснув, їй вдалося залишити будинок та сповістити про вчиненні ним злочини до міліції.
Дії ОСОБА_1 за вироком судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, зміненим постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, у відповідність із законодавством України, кваліфіковані за:
- п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації - як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, та з метою приховати інший злочин;
- ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації - як погроза вбивством.
За п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації ОСОБА_1 призначене покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі.
За ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації ОСОБА_1 призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Із застосуванням ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з відбуванням у колонії суворого режиму.
Строк покарання ОСОБА_1 рахується 07 липня 2001 року.
З 31 травня 2002 року призначене покарання ОСОБА_1 відбував у виправній колонії № 25 Управління Федеральної служби відбування покарань по Республіці Комі.
Постановою Президії Верховного суду Республіки Комі від 07 липня 2010 року на підставі ст. 10 Кримінального кодексу Російської Федерації ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації до 14 років 3 місяців позбавлення волі, за ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації - 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації - до 14 років 9 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму.
Постановою Верховного суду Республіки Комі від 27 серпня 2012 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про передачу його для відбування покарання в Україну задоволено.
В Україні відповідальність за вчинення умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, та з метою приховати інший злочин, передбачена п.п. 4, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, що карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.
За вчинення погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 129 КК України, що карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.
На підставі зазначених норм кримінального закону України судом встановлено, що призначені ОСОБА_1 за п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації та за ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації покарання відповідають законодавству України, зокрема вимогам п.п. 4, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України та ч. 1 ст. 129 КК України.
Остаточне покарання призначене ОСОБА_1 за сукупністю злочинів на підставі ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації, що відповідає ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України.
Постановою Верховного суду Республіки Комі від 27 серпня 2012 року встановлено, що за вироком судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, зміненим постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, з урахуванням змін, внесених ст. 10 Кримінального кодексу Російської Федерації, ОСОБА_1 за ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації призначене покарання у виді 240 годин обов'язкових робіт. На підставі ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації - з урахуванням покарання за п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації на 14 років 3 місяці позбавлення волі, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на 14 років 3 місяці 20 днів.
Статтею 82 КК України передбачена можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким після фактичного відбуття засудженим за умисний особливо тяжкий злочин не менше двох третин строку покарання.
Тобто заміна ОСОБА_1 призначеного вироком судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, зміненим постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, за ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації на 240 годин обов'язкових робіт відповідає вимогам Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи зі співвідношення 8 годин громадських робіт до 1 дня позбавлення волі.
Тому призначення на підставі ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації остаточного покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на 14 років 3 місяці 20 днів є відповідним законодавству України.
Наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність визначених статтею 10 Конвенції про передачу засуджених осіб підстав для продовження виконання вироку на території України, оскільки в такому випадку дотримуватиметься характер і тривалість покарання, призначеного ОСОБА_1 державою винесення вироку, що не суперечить законодавству України.
За вказаних обставин, беручи до уваги дотримання визначених статтею 3 Конвенції про передачу засуджених осіб умов передачі ОСОБА_1 для відбування покарання в Україну, судом встановлено, що відбування ОСОБА_1 покарання в Україні відповідає вимогам статті 10 Конвенції, оскільки за своїм характером та тривалістю покарання не буде більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не перевищуватиме максимальних строків позбавлення волі, передбачених законодавством України.
На підставі викладених обставин, керуючись ст. ст. 3, 9, 10 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст. 610 КПК України, суд,-
Привести вирок судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, змінений постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, з урахуванням змін, внесених ст. 10 Кримінального кодексу Російської Федерації, яким ОСОБА_1 призначене покарання за п.п. д, к ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації у виді 14 років 3 місяці позбавлення волі, за ст. 119 Кримінального кодексу Російської Федерації 240 годин обов'язкових робіт, на підставі ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації остаточне покарання у виді позбавлення волі на 14 років 3 місяці 20 днів, - у відповідність із законодавством України.
Продовжити виконання вироку судової колегії в кримінальних справах Московського обласного суду Російської Федерації від 11 лютого 2002 року, зміненого постановою Сиктиварського міського суду Республіки Комі від 11 березня 2004 року, з урахуванням змін, внесених ст. 10 Кримінального кодексу Російської Федерації, про засудження ОСОБА_1 до 14 років 3 місяців 20 днів позбавлення волі, - на території України.
Важати ОСОБА_1 засудженим за вказаним вироком:
- за п.п. 4, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України на 14 років 3 місяці позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 129 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 82 КК України невідбуту частину покарання за ч. 1 ст. 129 КК України вважати заміненою більш м'яким покаранням - 240 годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України остаточним покаранням, призначеним ОСОБА_1, шляхом повного складання призначених покарань та переведення менш суворого покарання в більш суворий, вважати 14 років 3 місяці 20 днів позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_1 покарання рахувати з 07 липня 2001 року.
Ухвалу може бути оскаржено органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором - до апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом семи днів з дня проголошення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання її копії.
Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.
Суддя: