11 березня 2009 р.
№ 4/7-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Державної екологічної інспекції в Херсонській області
на постанову
від 13.11.08 Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№4/7-08
господарського суду
Херсонської області
за позовом
Державної екологічної інспекції в Херсонській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України"
третя особа
Скадовське управління водного господарства
про
стягнення 1171059,2 грн. збитків
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
Мельничук В.П., дов.
від третьої особи:
у засідання не прибули
Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю 1171059,20 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на обставини порушення відповідачем обов'язків водокористувача, яке полягає у здійсненні спеціального водокористування за відсутністю відповідного дозволу, та положення ст.ст. 65, 109-111 Водного кодексу України, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 ЦК України, п. 6.1 "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів".
Рішенням від 08.07.08 господарський суд Херсонської області (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх доведеними.
Постановою від 13.11.08 Запорізький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Шевченко Т.М. -головуючого, Коробки Н.Д., Яценко О.М.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволені позову відмовив.
Постанова мотивована недоведеністю позивачем протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між його поведінкою і завданими збитками, а також самого факту заподіяння збитків.
Ухвалою від 25.02.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1171059,2 грн. збитків, позивач послався на те, що відповідачем в період з 01.05.07 до 01.09.07 без дозволу на здійснення спеціального водокористування використано 12 млн. 224 тис. м3 поверхневої води, чим порушено вимоги водного законодавства.
При цьому розрахунок заподіяних відповідачем державі збитків позивач виконав згідно з Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 №37.
Заперечуючи проти позову, відповідач доводив відсутність необхідності мати дозвіл на здійснення спеціального водокористування, оскільки він був вторинним водокористувачем, отримуючи в спірний період з 01.05.07 до 01.09.07 воду для зрошення за договором №23 від 06.04.07 про надання послуг з подачі води.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на положення п.п. 1, 9 ст. 44, ст.ст. 49, 110, 111 Водного кодексу України та виходив з обставин здійснення відповідачем у спірний спеціального водокористування за відсутністю оформленого відповідно до вимог законодавства дозволу.
Відповідно до вимог ст. 65 Водного кодексу України користування водами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування.
З огляду на таке для правильного вирішення даного спору суттєвим є встановлення обставин щодо належності відповідача до осіб, визначених в якості спеціальних водокористувачів; а також дійсний розмір вчиненої відповідачем шкоди згідно з вимогами законодавства, зокрема виходячи з визначеного в ст. 110 Водного кодексу України переліку.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що забір води здійснювало Скадовське управління водного господарства, залучене до участі в справі в якості третьої особи, представник якого в судовому засіданні надав пояснення щодо наявності дозволу на спеціальне водокористування, а також надання води відповідачеві на законних підставах. Крім того, представник третьої особи зазначив про обставини вирощування відповідачем рису на земельних ділянках, щодо яких існував дозвіл на спеціальне водокористування, виданий 07.07.03 попередньому землекористувачу -сільськогосподарському кооперативу "Заря" терміном на 5 років (копію дозволу додано до матеріалів справи), який не скасовано та діяв у спірний період (травень-вересень 2007 р.). Натомість, представник позивача пояснив обставини необізнаності інспекції про наявність вказаного дозволу (згідно з матеріалами справи позивача створено лише у березні 2007 року).
Слід також зазначити, що згідно з п. 3.1 Інструкції "Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231/5399/118/219 від 01.10.99, водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води.
Також судом апеляційної інстанції враховано зміст листа за підписом заступника Голови Державного комітету України по водному господарству, в якому з посиланням на ст.ст. 44, 65 Водного кодексу України, п. 3.1 вищевказаної Інструкції зазначено, що водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Враховуючи це, власник зрошувальних угідь, у встановленому Водним кодексом України порядку, повинен обов'язково отримати дозвіл на спеціальне водокористування, а сільськогосподарське підприємство, яке не є власником зрошувальних угідь, може використовувати в установленому законодавством порядку воду, отриману від районного управління водного господарства на підставі договору на поставку води без отримання дозволу. У випадках, коли власник зрошувальних сільськогосподарських угідь має дозвіл на спеціальне водокористування, та у період дії цього дозволу передав зазначені угіддя в оренду сільськогосподарському підприємству для вирощування сільгоспкультур, то керуючись ч. 4 ст. 65 Водного кодексу України управління водного господарства має право укласти договір про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур з орендарем та постачати воду для зрошення зазначених угідь на законних підставах.
Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що відповідач використовував воду, яка подавалась йому третьою особою на підставі договору №23 про надання послуг з подачі води від 06.04.07, а відтак не здійснював самовільного забору води з поверхневих чи підземних джерел. Такий забір води здійснювала третя особа, яка має дозвіл на спеціальне водокористування, та подавала воду відповідачеві на законних підставах.
Щодо наявності у відповідача зрошувальних угідь суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не був у спірний період (травень-липень 2007р.) власником зрошувальних угідь -500 га землі, на які йому подавалась вода відповідно до Договору на подачу води. І лише 24.07.07 розпорядженням голови Скадовської районної державної адміністрації №327 відповідачеві затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання договору оренди на земельну ділянку площею 392,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тарасівської сільської ради та прийнято рішення про передачу в оренду наведеної земельної ділянки строком на 3 роки. На іншу частину землі відповідачем з фізичними особами укладені договори оренди земельних часток (паїв), які зареєстровані у Книзі реєстрації договорів Тарасівської сільської ради 13.07.07.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції визнав позов недоведеним та відмовив у задоволенні позову.
Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені у справі обставини, які не спростовано позивачем, а також положення ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", якою встановлені вимоги щодо компенсаційного характеру відшкодування шкоди за наявністю певних втрат зі сторони потерпілої особи. У спірних правовідносинах такі обставини позивачем не доведені.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.11.08 у справі №4/7-08 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький