01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.03.2009 № 41/385
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Терещенко Я.О.
За участю представників:
від позивача - не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,
від відповідача - - Князька Н.О., дов.від 07.07.08,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Кий"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.12.2008 (підписано 02.02.09)
у справі № 41/385 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Донецька макаронна фабрика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Кий"
про стягнення заборгованості,
Закрите акціонерне товариство “Донецька макаронна фабрика» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий» (далі - відповідач) про стягнення 160563,30 грн. основного боргу, 4033,69 грн. - пені, 504,19 грн. - 3% річних, 280,51 грн. - втрат від інфляції за неналежне виконання відповідачем умов договору від 12.02.08 № 30.
В процесі розгляду справи позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 155563,30 грн. основного боргу, 4033,69 грн. - пені, 504,19 грн. - 3% річних та 280,51 грн. - збитків від інфляції.
Відповідач, в свою чергу, надав контррозрахунок суми позову, яким уточнив розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені та річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.08 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 155563,30 грн. основного боргу, 3707,88 грн. пені, 463,47 грн. річних, 280,51 грн. інфляційних, 1650,15 грн. державного мита та 117,34 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач поставив відповідачеві макаронні вироби, а відповідач вартість поставленої продукції оплатив не в повному обсязі; позивачем неправильно визначено період прострочення платежу, тому позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та збитків від інфляції задоволені частково.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи заявника аргументовані тим, що судом не взято до уваги його пояснення і підтвердження намагання виконати договірні умови у добровільному порядку; судом не було акцентовано увагу на тому, що позивачем здійснено неправильний розрахунок штрафних санкцій.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 16.03.09.
Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, про час і місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка залишається у справі, про надсилання копій ухвали 24.02.09 та повідомлення про вручення поштового відправлення 02.03.09 позивачеві та 28.02.09 відповідачеві, які долучені до матеріалів справи.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідача, позивач вважає необґрунтованими в повному обсязі.
В судове засідання 16.03.09 представники позивача не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв'язаний доводами апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
12.02.08 між Закритим акціонерним товариством “Донецька макаронна фабрика» (за текстом договору “постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий» (за текстом договору “покупець») був укладений договір № 30 на поставку макаронних виробів (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця макаронні вироби, а покупець зобов'язався їх прийняти та сплатити вартість.
На час дії договору загальна кількість поставок продукції становить 10000 кг загальною вартістю 100000,0 грн. (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що поставка продукції, згідно із заявкою покупця, здійснюється протягом 5-ти днів з дня надходження заявки на адресу постачальника.
Як вбачається з товарно-транспортних накладних від 03.06.08 № МФ-0002167 на суму 42797,40 грн., від 09.07.08 № МФ-0002622 на суму 23397,88 грн., від 22.08.08 № МФ-0003069 на суму 79060,08 грн., від 29.09.08 № МФ-0003566 на суму 56001,00 грн., які долучені до матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві макаронні вироби на загальну суму 201256,36 грн. Факт передачі-приймання даної продукції підтверджується також довіреностями, виданими відповідачем його представнику на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача від 06.06.08, від 14.07.08, від 26.08.08 та від 30.09.08, які додані до матеріалів справи.
Статтею 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється по цінам постачальника, які діють на день поставки відповідно до доданого прайсу, та відображаються в товарно-транспортних накладних на передоплату (повну або часткову) або з відстрочкою платежу на протязі 30-ти календарних днів з дня отримання продукції.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було здійснено передоплату продукції, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання по оплаті отриманої продукції виникло у відповідача через 30 календарних днів з дня її отримання.
Долучені до матеріалів справи банківські виписки, платіжні доручення та акти звірки взаєморозрахунків між сторонами договору свідчать, що відповідач за поставлені макаронні вироби розрахувався з позивачем частково.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Після порушення провадження у справі, відповідач платіжним дорученням від 17.11.08 № 662 частково погасив основну суму боргу. В зв'язку з цим позивач надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 155563,30 грн. основного боргу.
Оскільки відповідач не надав доказів повної оплати поставленої продукції, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 155563,30 грн. підлягають задоволенню.
Звернувшись до суду про стягнення заборгованості за договором, позивач просить також стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та річних.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Зокрема, згідно з п.7.1 договору, укладеного сторонами, у разі несвоєчасної оплати вартості отриманої продукції покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки платежу.
Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні правомірно послався на ст.549 та ст.625 ЦК України.
Так, відповідно до п.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.3 ст.549 ЦК України).
Згідно зі ст.ст.536,625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, чинне законодавство та умови договору свідчать, що позовні вимоги в частині стягнення пені, річних та збитків від інфляції є обґрунтованими.
Разом з тим, Господарський суд міста Києва не погодився з розрахунком штрафних санкцій, наданим позивачем, та здійснив їх перерахунок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині були задоволені частково.
Розглянувши розрахунок позивача, колегія суддів також дійшла висновку, що вказаний ним у розрахунку позовних вимог період прострочення оплати є неправильним.
Хибним є також контррозрахунок відповідача, долучений до матеріалів справи, оскільки ним не взято до уваги зміст п. 6.1 договору щодо відстрочки оплати продукції.
Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги неправильний розрахунок штрафних санкцій позивача, не знайшло підтвердження при розгляді справи апеляційним судом.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.08 у справі № 41/385 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 41/385 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
18.03.09 (відправлено)