11 березня 2009 р.
№ 2-30/8363-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Миколаївської селищної ради
на постанову
від 11.12.08 Севастопольського апеляційного господарського суду
та на рішення
від 29.10.08
у справі
№2-30/8363-2008
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Кримської республіканської рятувально-водолазної служби
до
Миколаївської селищної ради
треті особи
1.Фонд майна Автономної Республіки Крим
2.Товариство рятування на водах України
3.Виконавчий комітет Миколаївської селищної ради
про
визнання рішення недійсним
за участю представників сторін
від позивача:
Коваленко П.М., дов.
від відповідача:
Успехов М.І., дов.
від третіх осіб:
у засідання не прибули
Кримська республіканська рятувально-водолазна служба звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Миколаївської селищної ради про визнання недійсним рішення від 03.08.07 "Про припинення Кримській республіканській рятувально-водолазній службі права постійного користування земельною ділянкою, розташованою в смт. Миколаївка по вул. Морська".
Позовна заява мотивована перевищенням відповідачем своїх повноважень при прийнятті оспорюваного рішення, оскільки позивач є державним підприємством, а відтак розташоване на спірній земельній ділянці майно та власне земельна ділянка є державною власністю.
Ухвалами від 28.07.08 та від 02.10.08 господарський суд Автономної Республіки Крим залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд майна Автономної Республіки Крим і Товариство рятування на водах України та на стороні відповідача Виконавчий комітет Миколаївської селищної ради.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у позивача належних доказів наявності в нього права постійного користування спірною земельною ділянкою, зокрема оригіналу державного акту. Також відповідач зазначив про наявність у нього повноважень на розпорядження землями в межах смт. Миколаївка.
Рішенням від 29.10.08 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.), яке залишено без змін постановою від 11.12.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Остапової К.А. - головуючого, Заплава Л.М., Прокопанич Г.К.), позов задоволено в повному обсязі.
Судові рішення мотивовані безпідставністю припинення оспорюваним рішенням права позивача на постійне користування земельною ділянкою за відсутністю передбачених ст. 141 ЗК України підстав, а також повноважень відповідача щодо розпорядження цією земельною ділянкою.
Ухвалою від 25.02.09 Вищий господарський суд України призначив до розгляду в судовому засіданні клопотання про прийняття до провадження касаційної скарги відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови в справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У судовому засіданні 11.03.09 з огляду на надання відповідачем доказів підписання його касаційної скарги уповноваженим представником судова колегія дійшла висновку про прийняття касаційної скарги до провадження з відновленням пропущеного процесуального строку та розгляд її по суті.
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судами позивач довів лише наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою, але не надав доказів відсутності підстав для припинення цього права. Касатор посилається на нез'ясування судами обставин щодо використання позивачем спірної земельної ділянки за цільовим призначенням та сплати ним систематично і в передбачені законом строки земельного податку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 15.12.95 Виконавчим комітетом Сімферопольської районної ради прийнято рішення №491 "Про видачу державного акта на право користування землею Кримській республіканській рятувально-водолазній службі", на підставі якого позивачеві передана в постійне користування земельна ділянка площею 0,53 га, розташована на території Миколаївської селищної ради, для розміщення рятувальної станції та видано державний акт 11-КМ №004929 від 17.01.96, реєстраційний №161.
При розгляді справи судами відповідач посилався на ненадання позивачем оригіналу вказаного державного акту. Проте судами встановлено, що оригінал цього акту позивачем втрачений, але в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення факту видачі позивачу державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права та не має права додатково перевіряти докази. До того ж предметом даного спору є не оспорення права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, а навпаки, оскарження рішення відповідача щодо припинення такого права.
Звертаючись до господарського суду, позивач заявив вимоги про визнання недійсним рішення відповідача від 03.08.07 "Про припинення Кримській республіканській рятувало-водолазній службі права постійного користування земельною ділянкою, яка розташована в смт. Миколаївка по вул. Морській".
Вказаним рішенням відповідач припинив право постійного користування позивача вищевказаною земельною ділянкою; дозволив виконавчому комітету Миколаївської селищної ради розробку технічної документації по землеустрою в частині складання документів, які посвідчують право постійного користування на земельну ділянку площею 0,53 га під розміщення існуючого будинку рятувальної станції; та вирішив прийняти на баланс Миколаївської селищної ради недобудоване приміщення рятувальної станції з наступною передачею на баланс Миколаївському комбінату комунальних підприємств.
В силу ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказані вимоги при вирішенні даного спору щодо законності прийняття оспорюваного позивачем рішення суди мали з'ясувати наявність передбачених законом підстав для його прийняття, а також відповідних повноважень ради щодо врегулювання визначених в рішенні правовідносин.
Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Як встановлено судами, відповідач в оспорюваному рішенні послався на викладену норму закону без зазначення наявності певних передбачених нею підстав для припинення права постійного користування позивача. Натомість, відповідачем вказано про відсутність власника недобудованого приміщення рятувальної станції. Однак, як вірно зазначено судами, вказані обставини законом не передбачені в якості підстав для припинення права користування земельною ділянкою.
У касаційній скарзі відповідач посилається на нез'ясування судами обставин щодо використання позивачем спірної земельної ділянки за цільовим призначенням та сплати ним систематично і в передбачені законом строки земельного податку. Проте вказані обставини не підлягають прийняттю до уваги, оскільки викладені касатором обставини не визначені в якості підстав для прийняття ним оспорюваного рішення, а відтак не стосуються обставин його законності. До того ж наявність таких обставин відповідачем при розгляді справи не доводилась.
Крім того, відповідно до ст. 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба є державним підприємством, рятувальна станція в смт. Миколаївка є її філією, а відповідне майно є державною власністю, що посвідчується свідоцтвом №96 від 05.10.98. З огляду на такі обставини слід погодитись з висновком судів про відсутність у відповідача повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі щодо припинення права постійного користування нею.
Вищевказані обставини також спростовують викладені в рішенні підстави для прийняття на баланс Миколаївської селищної ради недобудованого приміщення рятувальної станції з наступною передачею на баланс Миколаївському комбінату комунальних підприємств -відсутність його власника. З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зауважити, що при розгляді даної справи відповідач не доводив дотримання ним передбаченого ст. 335 ЦК України порядку виявлення безхазяйної речі та набуття права власності на її.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанції про невідповідність оспорюваного в справі рішення вимогам закону, а відтак не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.08 у справі №2-30/8363-2008 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький