12 березня 2009 р.
№ 10/439/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2008р.
у справі
господарського суду
№10/439/08
Запорізької області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"
до
про
та за зустрічним позовом
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич"
спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 107 767,70грн.
товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич"
товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
внесення змін до мирової угоди
пр. Мітрофанова О.І. -дов б/н від 10.11.08р.
не з'явився
Розпорядженням №02.03-10/117 від 11.03.2009р. у зв'язку з відрядженням суддів Першикова Є.В., Муравйова О.В. та поверненням з лікарняного судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №10/439/08 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйова О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
У липні 2008 року приватне підприємство "Хімагромаркетинг Агро" (правонаступником якого являється товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" про спонукання до виконання мирової угоди від 25.01.2007р. та стягнення з відповідача на користь позивача 107 767 70,00грн., з яких 66 630,00грн. основного боргу, 1 415,32грн. 3 відсотків річних, втрат від інфляції за весь період платежу за договором купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005р. враховуючи період часу з 25.01.2007р. по 25.09.2007р. у сумі 5 528,43грн за період жовтень - 2005р. лютий 2006р., та за період березень 2006р. -грудень 2007р. в сумі 18.979.09грн. та 10% річних у розмірі 15 214,86грн.
В процесі розгляду справи відповідач (ТОВ "Агрофірма "Славутич") 28 серпня 2008 року звернувся до господарського суду Запорізької області з зустрічним позов до приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро", в якому просив внести зміни до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2007р. по справі №14/136/06-10/59/07, а саме до графіку сплати заборгованості.
Рішенням господарського суд Запорізької області від 30.09.2008р. (суддя Алейникова Т.Г.) залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2008р. (судді Коробка Н.Д., Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на користь приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро" 66 630,00грн. основного боргу, 1415,32грн. 3% річних, 24 507,52грн. втрат від інфляції, 10% річних у розмірі 15214,86грн., 1 077,68грн. витрат на державне мито та 118,00грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судом апеляційної інстанції здійснено процесуальне правонаступництво позивача за первісним позовом на товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", а також виправлено арифметичну помилку в другому абзаці резолютивної частини рішення, виклавши його в наступній редакції: " Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ 107 612,20грн., а саме: 66630,00грн. основного боргу, 1 415,32грн. відсотків річних, 24 507,52грн. втрат від інфляції, 10% річних у розмірі 15 214,86грн., 1 067,22грн. витрат на державне мито та 116,82грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу."
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у зв'язку із невиконання відповідачем умов мирової угоди по строкам та сумам, визначеними у ній, а тому на підставі статей 193 ГК України та 526, 530, 610. 611 та 549 ЦК України, визнали позовні вимоги ПП "Хімагромаркетинг Агро" обґрунтованими та підтвердженими документально. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Славутич", судами відмовлено через відсутність нормативного обґрунтування товариством своїх вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10% річних у сумі 15 059,36грн. та індексу інфляції за період березень 2006р. -грудень 2007р. у сумі 18 979,09грн.
Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 25.01.2007р. між приватним підприємством "Хімагромаркетинг Агро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" укладено мирову угоду по справі №14/136/06-10/59/07, за якою ТОВ "Агрофірма "Славутич" взяв на себе зобов'язання по погашенню перед ПП "Хімагромаркетинг Агро" боргу у сумі 97 573,75грн., з яких: 90 630,00грн. основного боргу, 5528,43грн. інфляційних збитків за період жовтень 2005 року -лютий 2006 року та 1 415,32грн. 3% річних за період прострочення з 16.09.2005р. по 24.03.2006р., у відповідності до графіку проведення платежів. Мирова угода підписана повноважними представниками сторін.
Пунктом 3 мирової угоди встановлено, що витрати понесені позивачем при подачі позову (1 065,37грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), покладено на відповідача, які він зобов'язався відшкодувати позивачу до 25.09.2007р.
Також, сторони визначились, що у випадку невиконання відповідачем умов даної мирової угоди у відповідності зі строками або сумами, вказаними у п.2, 3 мирової угоди (не залежно від того чи порушено порядок сплати першого або останнього платежу). ТОВ "Агрофірма "Славутич" буде зобов'язано сплатити позивачу на його вимогу повну суму основного боргу та нараховані в позовній заяві 3% річних та встановлений індекс інфляції, а також 10% річних (починаючи з 25.03.2006р.) та встановлений індекс інфляції за весь період прострочення платежу за договором купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005р. (враховуючи період часу з 25.01.2007р. по 25.09.2007р.).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2007р. у справі №14/136/06-10/59/07 на підставі статті 78, пункту 7 статті 80 ГПК України затверджено вищевказану мирову угоду.
Умови мирової угоди відповідачем виконані частково. Станом на 01.08.2007р. відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 24 000,00грн., у зв'язку з чим, ПП "Хімагромаркетинг Агро" звернулось в господарський суд з вимогою про спонукання ТОВ "Агрофірма "Славутич" до виконання мирової угоди від 25.01.2007р. та стягнення з останнього 107 767,70грн., з яких: 66630,00грн. основного боргу, 1 415,32грн. відсотків річних, втрат від інфляції за весь період платежу за договором купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005р., враховуючи період часу з 25.01.2007р. по 25.09.2007р. (за період жовтень 2005 року -лютий 2006 року в сумі 5 528,43грн. та за період березень 2006 року -грудень 2007 року в сумі 18 979,09грн. та 10% річних за період з 25.03.2006р. по 28.01.2008р. у розмірі 15 214,86грн.).
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами ст.509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний припис міститься у статті 193 ГК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушення зобов'язання, згідно із ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови мирової угоди відповідачем належним чином не виконано, у зв'язку з чим, він несе відповідальність у вигляді сплати трьох та десяти відсотків річних та сплати суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивачем було надано розрахунки, в яких була нарахована сума основного боргу в розмірі 66 630,00грн., сума інфляційних витрат за жовтень 2005 року -лютий 2006 року в розмірі 5 528,43грн., сума інфляційних витрат за березень 2006 року - грудень 2007 року в розмірі 18 979,09грн., 3% річних за період прострочення платежу з 16.09.2005р. по 24.03.2006р. в розмірі 1 415,32грн. та 10% річних за період прострочення платежу з 25.03.2006р. по 28.01.2008р. в розмірі 15 214,86грн. Вказані розрахунки визнано судами обґрунтованими.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Вимогами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, в розумінні наведеної вище норми права, є складовою частиною боргу, а не мірою відповідальності. Їх нарахування та розмір (10%), погоджено сторонами у спірній мировій угоді, у зв'язку з чим, вони підлягають стягненню. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що при розрахунку 10% річних, судом першої інстанції була допущена арифметична помилка, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 10% річних були задоволенні частково в сумі 15 059,36грн.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами.
Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що. сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 ЦК України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.
В даному випадку, спірну мирову угоду, підписано сторонами, а тому її умови є обов'язковими для виконання.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем, належним чином не доведено неможливості виконати свої грошові зобов'язання за мировою угодою, у відповідний строк, іншим шляхом. Не надано відомостей щодо відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства. Крім того, умовами мирової угоди не передбачено, що погашення боргу здійснюється після отримання грошових коштів за продаж врожаю.
Особа, яка порушила зобов'язання, згідно статті 617 ЦК України, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено внесення змін до мирової угоди, суди правомірно дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.
Позивач за первісним позовом звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з письмовою заявою від 27.11.2008р. про здійснення процесуального правонаступництва, у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро" у товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", а на підтвердження доводів, позивачем за первісним позовом було надано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Хімагромаркетинг" 10.11.2008р. серія АОО№777288, довідку АБ№168492 з ЄДРПОУ, довідку від 13.11.2008р. про взяття на облік платника податків та копію Статуту підприємства.
Враховуючи, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, судом апеляційної інстанції здійснено процесуальне правонаступництво на підставі вимог ст.25 ГПК України, нормами якої передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2008р. у справі №10/439/08 залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Кравчук