16.03.2009 Справа № 26/302-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання: Вовченко О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Жукова Орина Михайлівна, юрисконсульт, довіреність №70 від 30.01.08р.;
від відповідача - Титаренко Ірина Георгіївна, головний спеціаліст-юрист, довіреність №4615/15 від 19.08.08р.;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Літан», м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. у справі №26/302-08
за позовом закритого акціонерного товариства “Літан», м.Дніпропетровськ
до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг
про визнання недійсним п.п.4.1 договору поставки №24 від 10.05.2007р., -
Закрите акціонерне товариство “Літан», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг про визнання недійсним п.п.4.1 договору поставки №24 від 10.05.07р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпунктом 4.1 договору поставки №24 від 10.05.07р. передбачена відповідальність за порушення не грошового зобов'язання, а зобов'язання щодо поставки продукції, що суперечить вимогам статті 549 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. по справі №26/302-08 (суддя Камша Н.М.) в задоволенні позову відмовлено з посиланням на безпідставність позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - закрите акціонерне товариство “Літан», м.Дніпропетровськ звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним п.п.4.1 договору поставки №24 від 10.05.07р. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що п.п.4.1 договору поставки передбачено в якості відповідальності за порушення термінів постачання продукції такий вид неустойки, як пеня. Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Виходячи зі змісту вищезазначеної норми права стягнення пені як наслідок порушення виконання зобов'язання по поставці продукції суперечить нормам Цивільного кодексу України і може передбачатися виключно за порушення грошового зобов'язання. При цьому, “грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством» (ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») Таким чином, підпункт 4.1 договору поставки №24 суперечить ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 10.05.07р. сторони уклали договір поставки №24, згідно з умовами якого замовник -відповідач зобов'язується прийняти та оплатити, а постачальник -позивач зобов'язується поставити рухомий склад міськелектротратнспорту тролейбуси ЮМЗ Т2 в кількості 16 штук за ціною 937 812 грн. на загальну суму 15 004 992 грн.
Додатковою угодою №1 від 04.12.07р., сторони внесли доповнення до п.п.2.1 договору, відповідно до якого постачальник здійснює постачання продукції згідно з узгодженим сторонами графіком поставок, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору, за порушення термінів постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми непоставленої в термін продукції, за кожен день прострочення постачання.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою ст.203 цього Кодексу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частини 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного пункту 4.1 договору поставки №24 від 10.05.07р. відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. у справі №26/302-08 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Літан», м.Дніпропетровськ - без задоволення.
Головуючий І.М.Герасименко
Судді Л.М.Білецька
В.В.Прудніков