05 березня 2009 р.
№ 3/293
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційне подання
прокуратури міста Києва (далі -Прокуратура)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
16.12.08
у справі
№ 3/293
господарського суду
міста Києва
за позовом
Прокуратури
в інтересах держави в особі
Державного комітету України із земельних ресурсів (далі -Держкомзем)
до
Київської міської ради (далі -Міськрада),
треті особи:
товариство з обмеженою відповідальністю "Алант Інвест" (далі -Товариство),
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (далі -Управління),
про
визнання недійсним рішення Міськради
В засіданні взяли участь представники:
- Прокуратури:
Сахно Н.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 99 від 20.05.04);
- Держкомзему:
не з'явились;
- Міськради:
Безносик А.О. (за дов. № 225-КР-29 від 19.01.09);
- Товариства:
Шмідт М.Г. (за дов. № 6 від 10.07.08);
- Управління:
не з'явились.
Ухвалою від 18.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційне подання Прокуратури № 05/2-7660-08 від 14.01.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.03.09.
У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.03.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 05.03.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Муравйова О.В., створено колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В, судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.03.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 23.10.08 господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) в позові відмовлено повністю.
Постановою від 16.12.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Отрюха Б.В., суддів -Верховця А.А., Тищенко А.І.) апеляційне подання Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 23.10.08 господарського суду міста Києва -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що оскаржене рішення Міськради було прийнято у відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України на підставі погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який пройшов державну землевпорядну експертизу.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення від 23.10.08 господарського суду міста Києва та постанову від 16.12.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 10, ст.ст. 12, 13 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційне подання Товариство щодо доводів Прокуратури заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційне подання залишити без задоволення, а оскаржені процесуальні акти -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзив на касаційне подання, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Товариство звернулось до Міськради з клопотанням № К-5832 від 16.11.05 про надання в оренду земельної ділянки по вул.Ак.Глушкова, 5 у Голосіївському районі м.Києва, на яке Київський міський голова надав згоду Д-1505 від 12.12.05 на розроблення документації із землеустрою.
Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що на підставі згоди Д-1505 від 12.12.05 на замовлення Товариства у 2005 році приватним підприємством "Студія ЛАД" було розроблено проект відведення спірної земельної ділянки. На вказаний проект землеустрою було отримано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 25.01.07 № 12/01-03.
Рішенням від 25.01.07 № 52/713 (далі -Рішення № 52/713) Міськрада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного комплексу з закладами дозвілля, торгівлі та паркінгами на вул.Ак.Глушкова, 5 у Голосіївському районі м.Києва та передала Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років зазначену земельну ділянку площею 1,71 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
При цьому, встановлено, що Рішенням № 52/713 Міськрада також відмінила рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10.08.65 № 1378 "Про відвід земельних ділянок міському управлінню пасажирського автотранспорту для влаштування майданчиків відстою автобусів", у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що спірна земельна ділянка на момент передачі її Товариству не була надана у власність чи користування громадянам або юридичним особам, тобто була віднесена до земель запасу.
У зв'язку з зазначеним попередні судові інстанції вказали, що прийнявши Рішення № 52/713, Міськрада тим самим встановила цільове призначення зазначеної земельної ділянки, а саме, для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного комплексу з закладами дозвілля, торгівлі та паркінгами.
Матеріалами справи підтверджено, що Прокуратура звернулась до суду з позовом у даній справі про визнання недійсним зазначеного Рішення № 52/713, вважаючи, що таке рішення є незаконним оскільки при його прийнятті не було змінено цільового призначення спірної земельної ділянки та порушено порядок, встановлений ст. 123 Земельного кодексу України.
Зокрема, встановлено, що як на підставу неправомірності оскарженого рішення Прокуратура посилалась на те, що таке рішення було прийнято за відсутності розробленого детального плану території, на якій розташована спірна земельна ділянка, за відсутності плану земельного господарського устрою, та за відсутності розробленої містобудівної документації і за умови невнесення відповідних змін до генерального плану м.Києва.
При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з висновку від 07.11.06 № 19-9393 Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища вбачається, що відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Міськради від 28.03.02 № 370/1804, територія, на якій розташована спірна земельна ділянка (вул.Ак.Глушкова, 5), за функціональним призначенням належить до комунально-складської території. Також, встановлено, що у зазначеному висновку вказано, що на дату його прийняття, інститутом Діпромісто розроблявся детальний план території району від межі м.Києва до вул.Васильківської, яким передбачено зміну цільового призначення території.
Крім того, встановлено, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища у своєму висновку від 07.11.06 вказало на необхідність при підготовці правовстановлюючих документів на земельну ділянку, уточнити межі земельної ділянки на підставі проекту планування території, за погодженням розробника проекту -інституту Діпромісто, з урахуванням проекту другої вхідної групи до виставкового центру, та не заперечувало проти надання в оренду земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації готельно-офісного комплексу із закладами дозвілля, торгівлі та паркінгами.
Разом з тим, судами встановлено, що листом від 19.12.06 № 2998 ДП "Інститут Київгенплан" погодило проект відведення земельної ділянки Товариству.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що листом від 16.01.07 № 09-196 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,71 га для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного комплексу із закладами дозвілля, торгівлі та паркінгами на вул.Ак.Глушкова, 5 у Голосіївському районі м.Києва, водночас вказавши на необхідність зазначення у проекті рішення Міськради окремим пунктом про обов'язок Товариства виконати вимоги, викладені у листі Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 07.11.06 № 19-9393.
Судами встановлено, що зазначена вказівка була врахована Міськрадою при прийнятті оскарженого рішення, так, пунктом 4.4 Рішення № 52/713 Міськрада зобов'язала Товариство виконати вимоги, викладені у листі Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 07.11.06 № 19-9393, які з огляду на ст. 96 Земельного кодексу України, є обов'язковими. .
З урахуванням зазначених обставин попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що оскаржене рішення Міськради було прийнято з урахуванням вимог ст. 13 Закону України "Про планування і забудову територій" на підставі висновку і пропозицій Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, а тому посилання Прокуратури на невідповідності Рішення № 52/713 Законам України "Про планування і забудову територій" та "Про основи містобудування" є помилковими.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскарженого Рішення № 52/713) встановлено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно п. 12 Перехідних положень та ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.06), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах м.Києва здійснює Київська міська рада (далі -Міськрада).
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.06) передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється па підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, встановлює Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.00 № 1699-III (далі -Закон № 1699-III).
Разом з тим, правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини визначає Закон України "Про основи містобудування" від 16.11.92 № 2780-XII (далі -Закон № 2780-XII).
Стаття 20 Закону № 2780-XII встановлює, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно ст. 12 Закону № 1699-III генеральним планом населеного пункту визначаються, зокрема, потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій.
Частинами першою та четвертою статті 10 Закону № 1699-III визначено, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
Відповідно до статті 13 Закону № 1699-III, детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови.
Також, за змістом зазначеної статті спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури, відповідно до детального плану території, подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок; визначення поверховості та інших параметрів забудови території; розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу).
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.
При цьому, за змістом ст. 39 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.06), використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до статті 17 Закону № 2780-XII містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації.
Частина третя статті 124 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.06) встановлює, що передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 цього Кодексу.
При цьому, враховуючи положення частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування із земель комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до Київської міської ради. При цьому, положеннями вказаної статті граничних термінів дії згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки не встановлено.
Згідно ст. 184 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.06) та Закону України "Про землеустрій", проект відведення земельної ділянки є землевпорядною документацією та складовою частиною землеустрою.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, зазначені вимоги закону при підготовці землевпорядної документації Товариством були дотримані, з урахуванням чого Міськрадою прийнято відповідне рішення.
Щодо тверджень Прокуратури про відсутність згоди Громадської організації Київської міської спілки автомобілістів щодо вилучення у них спірної земельної ділянки та припинення права користування нею, то, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що законодавчо передбачено надання такої згоди саме правомірним користувачем спірної земельної ділянки, проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, матеріалами справи факту наявності у Громадської організації Київської міської спілки автомобілістів правовстановлюючих документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, щодо спірної земельної ділянки, не встановлено.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Прокуратурою в касаційному поданні, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Прокуратура в касаційному поданні стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційне подання прокуратури міста Києва № 05/2-7660-08 від 14.01.09 залишити без задоволення.
Постанову від 16.12.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 3/293 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська