17 березня 2009 р.
№ 05/166-08
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу районного комунального підприємства “Зміївське підприємство теплових мереж», м. Зміїв Харківської області (далі -Підприємство)
на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2008 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009
зі справи № 05/166-08
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу», м. Харків (далі -Товариство)
до Підприємства,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - редакція районної газети “Зміївський кур'єр», м. Зміїв Харківської області (далі -Редакція газети),
про спростування недостовірної інформації та стягнення 50 200 грн.
Судове засідання проведено за участю:
Товариства -не з'яв.,
Підприємства -Пашкової Є.В., Пашкової О.В.,
Редакції газети -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства (з урахуванням його подальшого уточнення) про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 50 200 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2008 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 (колегія суддів у складі: суддя Могилєвкін Ю.О. -головуючий, судді Пушай В.І., Плужник О.В.), у позові відмовлено частково: відповідача зобов'язано спростувати відповідну недостовірну інформацію. У прийнятті зазначених судових актів господарські суди виходили з того, що відповідачем не доведено достовірності поширеної ним інформації, а позивачем -заподіяння йому моральної шкоди.
Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині задоволення позову і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в даній частині, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм процесуального права, що виявилося в неповному з'ясуванні обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що висновок суду про наявність підстав для спростування поширеної відповідачем інформації є помилковим, оскільки ґрунтується на оцінці фальсифікованих позивачем документів.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
До Вищого господарського суду України 17.03.2009 надійшло клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі з посиланням на пункт 2 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) до перевірки факту підробки документів в прокуратурі Зміївського району Харківської області.
Відповідно до зазначеного пункту частини другої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.
З огляду на наведене та враховуючи, що матеріали даної справи до слідчих органів не надсилалися і на даний час знаходяться у Вищому господарському суді України для здійснення останнім касаційного провадження у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення зазначеного клопотання без задоволення.
Учасники судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Господарськими судами у справі встановлено, що:
- у Зміївській районній газеті “Зміївський кур'єр» від 14-20.04.2008 № 16 (731) було опубліковано інтерв'ю директора Підприємства та депутата Зміївської районної ради Пашкової Ольги Володимирівни з назвою: “Ольга Пашкова: “Я вимагаю розірвання договору з ТОВ “Котельні лікарняного комплексу» і наполягаю на пропозиції організувати роботу свого комунального підприємства в районі», в якому, зокрема, зазначалося, що Товариством “… знімаються іржаві старі запчастини з котелень м. Харкова та встановлюються в котельнях Зміївського району. Не проводиться хімічна очистка води, занедбані котли. В тарифах закладено на ремонти тільки по м. Змієву близько 500 тис. грн., а витрачено на всі котельні Зміївського району лише 20 тис. грн. Сім одиниць транспорту, що знаходяться в оренді, зламані і не ремонтуються (вони стоять на подвір'ї), грубо порушуються умови договору оренди…»
- Товариство вважає цю інформацію недостовірною і просить її спростувати;
- назва згаданої статті та її зміст свідчить про те, що оспорювана інформація поширена гр. Пашковою О.В. як директором Підприємства і стосується орендних правовідносин Підприємства та Товариства, зокрема, розірвання укладених ними договорів оренди комунального майна;
- відповідачем не подано доказів того, що позивачем знімаються іржаві старі запчастини з котелень м. Харкова та встановлюються в котельнях Зміївського району;
- на підтвердження вимог щодо хімічного очищення води в котельнях орендованої тепловій мережі позивачем подано суду журнал хімічного очищення води за відповідний період, звіти про витрати основних матеріалів, копії накладних на придбання хімічних реактивів та інші первинні бухгалтерські документи, в яких відображено придбання та використання цих реактивів;
- обґрунтовуючи свою правову позицію в даному спорі, відповідач посилається на наявний в матеріалах справи лист Зміївської районної санепідемстанції від 04.09.2008 № 1270, згідно з яким протягом періоду з 01.01.2005 по 01.04.2008 на одній з орендованих Товариством котелень хімічній аналіз води та її очистка проводилися двічі (в 2005 та 2007 роках);
- з наявних у матеріалах справи рішення п'ятої сесії п'ятого скликання Зміївської міської ради та рішення тринадцятої сесії п'ятого скликання названої ради про затвердження тарифів Товариства на послуги теплопостачання вбачається, що вказані тарифи Товариства формувалися виходячи з таких показників: у 2006 році було передбачено 273 009 грн. на ремонт тепломережі та 90 046 грн. “на послуги сторонніх організацій»; у 2007 році -273 009 грн. на ремонт тепломережі та 36 185 грн. “на послуги сторонніх осіб»; зазначені докази спростовують посилання відповідача на те, що тарифи Товариства на теплопостачання формувалися з урахуванням 500 000 грн. на ремонт тепломережі;
- згідно з актом державного технічного огляду від 26.06.2008 орендованих Товариством у Підприємства транспортних засобів два з шести транспортних засобів пройшли технічний огляд;
- Товариством та приватним підприємством “Вівалді» складено акта від 25.02.2008 про виконання послуг з ремонту екскаватора;
- позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди.
Крім того, апеляційним господарським судом додатково встановлено, що витребувані за клопотанням відповідача на підтвердження його правової позиції в даному спорі документи Товариства не доводять достовірність поширеної відповідачем інформації.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для спростування поширеної відповідачем інформації та про відшкодування позивачеві моральної шкоди.
Згідно зі статтею 277 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Оскільки відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, то юридична особа за приписом частини першої згаданої статті 277 ЦК України має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.
Зі змісту частини другої цієї статті вбачається, що моральна шкода юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації.
У статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що Підприємством не доведено достовірності поширеної ним інформації, а відтак позовні вимоги в частині спростування цієї інформації підлягають задоволенню.
Разом з тим місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відмовили в задоволенні вимог Товариства про відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що у справі відсутні докази завдання діями відповідача моральної шкоди позивачеві (його діловій репутації).
Вищий господарський суд України не бере до уваги посилання скаржника на те, що подані позивачем суду документи є підробленими, оскільки відповідно до статті 35 ГПК України зазначені доводи можуть мати доказове значення у вирішенні господарського спору лише за наявності вироку суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, яким встановлено факт підроблення.
Враховуючи викладене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 зі справи № 05/166-08 залишити без змін, а касаційну скаргу районного комунального підприємства “Зміївське підприємство теплових мереж» -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов