11 березня 2009 р.
№ 16/229/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «РІФ»
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008
у справі
господарського суду
№ 16/229/08
Запорізької області
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «РІФ»
про банкрутство
сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна»
розпорядник майном
Рабушко В.С.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від ініціюючого кредитора
не з'явились
від боржника
Деревянко І.О. (дов. Від 25.01.2009)
товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «РІФ»(далі -ініціюючий кредитор) звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна»(далі -боржника), у зв'язку з наявністю заборгованості у підприємства-боржника перед кредитором у розмірі -15 190 478 грн. 19 коп., з яких 14 800 420 грн. 19 коп. складають штрафні санкції.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18 серпня 2008 року (суддя Ніколаєнко Р.А.) порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядника майна боржника та дату проведення підготовчого засідання суду.
За результатами підготовчого засідання, яке відбулося 03.10.2008 року господарський суд Запорізької області визнав вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі -390 058 грн. основного боргу, вимоги в частині штрафу -14 800 420 грн. 19 коп. відхилив.
При винесені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у боржника перед ініціюючим кредитором існує заборгованість за договорами на поставку мінеральних добрив від 12.03.2007р., 04.01.2008р. та 01.04.2008р. на загальну суму 390058 грн., яка виникла внаслідок несплати боржником у повному обсязі коштів за одержані від кредитора мінеральні добрива. Стосовно нарахування штрафу місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для застосування такої відповідальності.
Не погоджуючись з ухвалою суду, боржник звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у справі.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року апеляційну скаргу боржника задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2008 року скасовано, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляції, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 5-8 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон) грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Безспірними вимогами кредиторів визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
За приписами пункту 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
Згідно з пунктами 4 та 11 статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду. Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.
Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення при прийнятті судом заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні суду. Отже, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, із заявленої ініціюючим кредитором суми -15 190 478 грн. 19 коп., та визнаної місцевим господарським судом основного боргу 390 058 грн., боржником визнається заборгованість лише у сумі -19 924 грн. 50коп. Отже, вимоги ініціюючого кредитора -ТОВ «ВКФ «Ріф" не можна вважати безспірними, а, отже, це не може бути підставою для подальшого провадження у справі про банкрутства СВК "Агрофірма "Україна".
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визнана колишнім керівником боржника - СВК "Агрофірма "Україна" претензія (т.1 а.с.51) не є виконавчим документом. А отже, заява ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство СВК "Агрофірма "Україна" подана за відсутності безспірних вимог до боржника.
Відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що прийнята з порушенням приписів спеціального законодавства про банкрутство.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає постанову суду апеляційної інстанції від 18.12.2009 року законною та обґрунтованою, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують висновків апеляційного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «РІФ»залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
О. Яценко