01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.03.2009 № 14/163
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Глібко Н.В. (довіреність № б/н від 24.02.2009 р.) Шевченко С.В. (довіреність № б/н від 24.02.2009 р.)
Коваленко Д.В. (довіреність № б/н від 24.02.2009 р.)
від відповідача - Сорока О.П. (довіреність № б/н від 19.01.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Влада-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2008
у справі № 14/163 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнгхайнріх Ліфт Трак"
до Приватного підприємства "Влада-Сервіс"
про стягнення 129574,42 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Влада-Сервіс» про стягнення з останнього 129574,42 грн. заборгованості з урахуванням пені та двадцяти чотирьох відсотків річних, про зобов'язання відповідача прийняти поставлений товар та повністю оплатити його, а також про стягнення з відповідача судових витрат.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2008 р. у справі № 14/163 вимоги позивача задоволені повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 р. та припинити провадження по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Київметал».
Колегія суддів, керуючись ч. 1 ст. 27 ГПК України, відхилила заявлене клопотання як необґрунтоване, у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено, що рішення у справі № 14/163 може вплинути на права або обов'язки Закритого акціонерного товариства «Київметал» щодо однієї із сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між позивачем та відповідачем 14.12.2007 р. було укладено договір № 600520070296 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити Покупцеві (відповідачу) товар (газовий навантажувач) Jungheinrich TFG 316 G 115-360 ZZ) за ціною та в асортименті, які зазначені в Додатку № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити їх у порядку, передбаченому даним Договором.
Згідно п. 1.2. Договору загальна сума Договору складає 143907,61 грн.
Як передбачено п. 4.3. Договору попередня оплата в розмірі 20 % від загальної суми Договору перераховується Покупцем протягом 7 календарних днів після підписання даного Договору на підставі рахунка Продавця. Другий платіж у розмірі 30 % від загальної суми Договору перераховується Покупцем протягом 7 календарних днів з моменту повідомлення Покупця Постачальником про готовність Товарів до відвантаження з Німеччини на підставі рахунка Продавця. Решта суми у розмірі 50 % від загальної суми Договору виплачується після підписання Акту приймання-передачі Товарів на підставі рахунка Продавця.
На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок № ЮН-0000822 від 14.12.2007 р. на суму 28356,18 грн. (копія рахунку міститься в матеріалах справи).
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахував на рахунок позивача 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (копії містяться в матеріалах справи).
Другий рахунок-фактуру № ЮН - 0000232 на суму 44979,77 грн. виставлений позивачем відповідачу 12.03.2008 р., після повідомлення відповідача 27.03.2008 р. про готовність товарів до відвантаження з Німеччини, але даний рахунок відповідачем оплачений не був.
Відповідно до п. 2.2 Договору Товар має бути поставлений покупцеві не пізніше ніж 12 тижнів з моменту належного виконання покупцем обов'язку із перерахування попередньої оплати.
Позивач зазначає, що на день подання позовної заяви Товар знаходиться на території України та готовий до передачі за актом прийому-передачі відповідачу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що, враховуючи сплату відповідачем 20000 грн., його заборгованість складає 123907,61 грн.
Твердження відповідача про те, що спірний договір є розірваним не є обґрунтованим, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 31.03.2008 р. отримав повідомлення від відповідача, в якому останній запропонував позивачу припинити дію Договору та просив повернути сплачені кошти в сумі 20000 грн.
В свою чергу, позивач 03.04.2008 р. на адресу відповідача надіслав претензію, в якій просив відповідача погасити заборгованість за Договором.
Відповідач, отримавши таку відповідь, спір на вирішення суду не передав, отже, в судовому порядку Договір не був розірваний і є чинним. З таким висновком в судовому засіданні погодився представник відповідача.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача на дату подання позову становить 123907,61 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Як встановлено ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
На виконання вищевказаних норм чинного законодавства, позивач повідомив відповідача листом про те, що він виконав взяте на себе відповідно до статті 2 Договору зобов'язання по поставці товару ПП "Влада - Сервіс", на підтвердження чого додало копію вантажно-митної декларації, яка засвідчує факт перетину кордону України товаром (газовий навантажувач Jungheinrich ТFG 316 G 115-360 ZZ), а також довідку зі складу, якою підтверджується факт наявності товару на складі. В даному листі також зазначено, що станом на 23.10.2008 р. товар знаходиться на складі ТОВ "Юнгхайнріх Ліфт Трак" за адресою: м. Київ, вул. Каналова, 5г та готовий до передачі ПП "Влада - Сервіс" за актом приймання-передачі.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як вбачається з ч. 4 ст. 690 ЦК України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язується поставити Товари покупцеві на умовах DDP Киев відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2000".
Згідно з п. 2.4 Договору обов'язок постачальника з поставки Товару покупцеві вважається виконаним з моменту вручення Товару уповноваженому представникові покупця за актом приймання-передачі.
Відповідно до умов DDP зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці країни імпорту.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання як в частині прийняття поставленого Товару, так і в частині його оплати.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти Товар та стягнення з відповідача основного боргу у сумі 123907,61 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3090,51 грн. відсотків річних та 2576,3 грн. пені.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як передбачено п. 4.5 ст. 4 Договору у випадку затримки в оплаті відповідно до п. 4.3 ст. 4 Договору відповідач на вимогу позивача сплачує відсотки в розмірі 24 % річних від несплаченої суми.
Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, перевіреного судами першої та апеляційної інстанцій, розмір відсотків річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 3090,51 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2576,30 грн. суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 5.3 ст. 5 Договору у разі затримки оплати Товарів у встановлені Договором терміни, позивач має право вимагати від відповідача сплату неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу і за кожне з таких порушень до моменту виконання покупцем своїх зобов'язань.
Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, перевіреного судами першої та апеляційної інстанцій, розмір пені становить 2576,30 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Влада-Сервіс» залишити беззадоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2008 р. у справі № 14/163 залишити без змін.
Справу № 14/163 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
10.03.09 (відправлено)