16 березня 2009 р.
№ 10/292
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача Габор О.М. довіреність № 1551 від 05.03.2009
відповідача Бойко М.О. довіреність № 01/15-139Д
від 05.01.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Державного підприємства "Енергоринок"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008
у справі
господарського суду
№ 10/292
Закарпатської області
за позовом
Державного підприємства "Енергоринок"
до
Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго»
про
стягнення 5 863 033,98 грн. 3% річних та 28 015 844,79 грн. інфляційних збитків
В жовтні 2003 року державне підприємство “Енергоринок» (далі -ДП “Енергоринок») звернулось з позовом до ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго» (далі -ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго») про стягнення 41 987 005,60 грн. боргу, 2 537 173,60 грн. пені, 1 074 863,21 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 760680,35 грн. 3% річних.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги: щодо суми основного боргу зменшив розмір заявлених вимог до суми 40 641 488,07 грн., а також подав заяви від 26.04.2005 та від 17.09.2008 про збільшення розміру позовних вимог в частині річних та інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовувались посиланням на те, що 22.04.2002 між сторонами було укладено договір № 1050/01 купівлі-продажу електроенергії, відповідно до умов якого ДП “Енергоринок» зобов'язалось продати ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго» електроенергію, а останнє зобов'язалось прийняти електроенергію та здійснити її оплату. При цьому позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором він виконав та в період з 1 липня 2002 року по 30 вересня 2003 року поставив електроенергію, однак відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, здійснив оплату не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.10.2003 склала 41 987 005,60 грн.
Під час розгляду справи відповідачем була погашена частина суми основного боргу, станом на 1 березня 2004 року сума боргу становила 40 641 488,07 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, нараховані ним індекс інфляції і річні.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008, позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго» на користь ДП “Енергоринок» 40 641 488,07 грн. боргу. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суми, на яку збільшився борг з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2006 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007 позов в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго» на користь ДП "Енергоринок" 126 859 грн. пені. В іншій частині вимог про стягнення пені відмовлено. В частині стягнення інфляційних та 3% річних позов залишено без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007 в частині залишення без розгляду позову про стягнення інфляційних та 3% річних скасовано. В цій частині справу направлено до суду першої інстанції для розгляду позову по суті. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 (суддя Тисянчин В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 (колегія у складі суддів: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 5 863 033,98 грн. 3% річних та 28 015 844,79 грн. інфляційних.
Постанова та рішення вмотивовано тим, що станом на 01.01.2004 у відповідача не існувало обов'язку перед позивачем щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в тій частині, заборгованість в якій виникла у нього у зв'язку з несплатою спожитої електроенергії населенням та підприємствами, що надають комунальні послуги населенню. Крім того, враховуючи незадовільний стан розрахунків населення та підприємств житлово-комунального господарства за спожиту електроенергію, в діях відповідача відсутня вина, а тому відсутні підстави для стягнення 3% річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008, ДП "Енергоринок" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, також скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних. В касаційній скарзі ДП "Енергоринок" зазначило, що висновок судів, що приймали рішення у справі, щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних є помилковим, оскільки суперечить положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008, предметом розгляду якого є вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідності до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" № 1136 від 08.10.1999 цей Закон не поширюється на правовідносини, що випливають із прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного із оплатою населенням комунальних послуг, тому за вказаний позивачем у розрахунку позовних вимог період, що передував даті втрати чинності цього Закону (01.01.2004), у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних.
Разом з тим, як вбачається із постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, справа розглядається з урахуванням останньої заяви позивача від 17.09.2008 про збільшення позовних вимог (т. 6 арк.с. 173 -179), яка містить вимоги про стягнення 28 015 844,79 грн. інфляційних та 5 863 033, 98 грн. 3% річних. Згідно цієї заяви ДП "Енергоринок" вказало, що заборгованість відповідача за куповану у період з липня 2002 року по вересень 2003 року включно електроенергію становить 37 950 230,33 грн.; позивач просить стягнути 5 863 033,98 грн. суми 3% річних, у тому числі 760 680,35 грн. (за період з 15.08.2002 по 01.10.2003 згідно розрахунку до позовної заяви), 1 827 196, 77 грн. (за період з 16.10.2003 по 15.04.2005 згідно заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2005), 3 275 156,86 грн. (за період з 16.04.2005 по 01.03.2008 згідно заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.2008). Також позивачем під час розгляду справи заявлено вимоги про стягнення інфляційних в сумі 28 015 844,79 грн., у тому числі 1 074 863,21 грн. (за період з 15.08.2003 по 01.10.2003 згідно розрахунку до позовної заяви), 9 315 029,07 грн. (за період з 16.10.2003 по 15.04.2005 згідно заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2005), 17 625 952,51 грн. (за період з 16.04.2005 по 01.03.2008 згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.09.2008).
Оскільки Закон України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" № 1136 від 08.10.1999 втратив чинність 01.01.2004 (згідно з Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV), а згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не можна визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні з відповідача інфляційних та 3% річних за період після 01.01.2004 року, а ухвалені у справі рішення та постанову законними, які у зв'язку з цим підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 та рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 у справі № 10/292 скасувати.
Справу № 10/292 направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан