Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
10.03.2009
Справа №2-2/730-2009
за позовом - Компанії "Kirgan Holding S.A." (Salduba Building, Top Floor, East 53 rd Street, Urbanizacion Obarrio.,P.O.Box 7284, Panama 5, Panama; 04655,м.Київ,вул.Артема. 1-5, оф.700)
до відповідача - Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (98312, м.Керч, вул.Кірова, 28)
про стягнення 957,88 дол.США
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача : Влачіга - предст, довір у справі
Від відповідача : Климачова - спец-ю/к, довір у справі
Суть спору:
Позивач звернувся до ГС АРК із позовом до відповідача про стягнення неправомірно отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 957,88 дол.США.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір №16д/ПФ/07-471 від 01.10.2007р про надання послуг по організації робіт на якірній стоянці №471. На оплату послуг відповідачем був виставлений рахунок з додатковим збільшенням вартості робіт на суму ПДВ по ставці 20% у розмірі 957,88дол.США. Вказаний рахунок був оплачений позивачем у повному розмірі, але, на думку позивача, вартість послуг була збільшена портом на суму ПДВ незаконно, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Відповідач у судовому засіданні надав суду відзив від 10.3.2009р на позовну заяву, відповідно до якого просить суд залишити позов позивача без задоволення, оскільки порт є податковим агентом, який підчас надання послуги у силу діючого законодавства повинен визначати яка саме ставка ПДВ підлягає застосуванню.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
На підставі Договору від 01.10.2007 року № 16д/ПФ/07-471 укладеного між Державним підприємством "Керченський морський торговий порт" і Компанією "Kirgan Holding S.A.", порт надає послуги нерезиденту по організації робіт на якірній стоянці №471, що знаходиться в Керченській протоці, що включає надання точки для постановки судів під вантажні або інші операції (п. 2.2.1 Договору).
Вартість послуг порту по організації робіт на якірній стоянці встановлюється залежно від об'ємів фактичної судової партії вантажу на такій стоянці (п.2.1.5, 3.1 Договору і Додатку № 2 до нього).
Вартість робіт згідно п. 3.1 Договору і Додатку №2 до нього узгоджена сторонами без додаткового донарахування податку на додану вартість від їх суми.
Портом був пред'явлений рахунок від 31.12.2008 року № 233пф на оплату послуг з договору на загальну суму 5747,29 дол. США з додатковим збільшенням вартості робіт на суму ПДВ по ставці 20% у розмірі 957,88 дол. США. Вказаний рахунок був сплачений позивачем повністю, включаючи ПДВ у розмірі 957,88 дол. США, що підтверджується копією банківської виписки від 29.01.2009р.
Суд вважає, що вартість послуг була збільшена портом на суму ПДВ незаконно з підстав викладених нижче:
Послуги з приведеного договору не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 ст. 3 і підпунктом «г» п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., оскільки такі послуги фактично надаються в місці, яке не відноситься до "митної території України", послуги надаються у сфері діяльності, допоміжної транспортної.
Якірна стоянка №471 у Керченській протоці не є митною територією України.
Якірна стоянка № 471 знаходиться за акваторією Керченського морського торгового порту і в акваторії Керченської протоки, що додатково підтверджується довідкою капітана порту від 03.02.2009 року № 7/20-ИГПН.
Правовий статус проток в Україні, регулюється Конвенцією ООН "Про територіальне море і прилеглі зоні" від 29.4.1958р. і Конвенцією ООН "Про морське право" від 10.12.1982р. (ратифікована Україною 03.6.1999р. законом №728-ХІV ратифікована Росією 12.3.1997р.) і іншими міжнародними угодами.
Статус проток, що проходять між берегів двох держав, зокрема Керченської протоки між Росією і Україною, визначається ст. 15 Конвенції ООН "Про морське право". Така стаття передбачає, що "якщо береги двох держав розташовані один проти іншого або примикають один до одного, ні та, ні інша держава не має права, якщо тільки між ними не укладена угода про інше, поширювати своє територіальне море за серединну лінію, проведену таким чином, що кожна її точка є рівновіддаленою від найближчих точок початкових ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря кожної з цих двох держав. Проте вищезгадане положення не застосовується, якщо через правові підстави, що історично склалися, або інші особливі обставини необхідно розмежувати територіальні моря двох держав іншим чином". Аналогічну норму містить ч.1 ст. 12 Конвенції ООН "Про територіальне море і прилеглу зону".
Керченська протока відноситься до «особливих» випадків, коли і через що "історично склалися" і "інших особливих обставин" неможливо здійснити розмежування внутрішніх вод по середній лінії і статус протоки визначається спеціальними міждержавними угодами Росії і України. Особливий статус викликаний тим, що протока є єдиним проходом в Азовське море, яке належить тільки Росії і Україні.
Статус вод Керченської протоки встановлюється Договором між Україною і Російською Федерацією про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 року, ратифікованим Законом України від 20.04.2004р №1682-ІV і Договором між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003р., ратифікованим Законом Україною від 20.04.2004р. № 1681-ІV.
На даний момент води Керченської протоки мають спеціальний статус "вод двох держав" Росії і України, що знаходяться в загальному користуванні. Делімітація (встановлення) межі між Україною і Росією повинно бути здійснено на підставі окремої міждержавної угоди. Проте на даний момент межа України і Росії в Керченській протоці не встановлена, окрема угода не укладена.
Не встановлення межі в Керченській протоці підтверджується наступним:
Згідно ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митною межею України. Митна межа України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991р. №1777-ХІІ, межі території України визначаються державним кордоном України - лінією і вертикальною поверхнею суші, вод, надр, повітряного простору. Згідно ст. 3 такого Закону, державний кордон України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, встановлюється на морі по зовнішній межі - територіального моря.
Отже, морські протоки або їх частина, можуть вважатися такими, що знаходяться на «митній території України", якщо вони знаходяться в межах (усередині) державного кордону України. Протоки або їх частина, включаючи Керченську протоку, які не розташовані в межах (усередині) державного кордону, знаходяться поза митною територією України.
Таким чином, міжнародні договори України і Росії визначають спеціальний статус Керченської протоки і свідчать про не встановлення державного кордону України в такій протоці.
Оскільки державний кордон в протоці не визначений, то води протоки, включаючи якірну стоянку № 471, згідно ст. 6 Митного кодексу України не знаходяться на митній території України, оскільки не розташовані в межах межі України.
Вартість послуг з Договору від 01.10.2007 року № 16д/ПФ/07-471 не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки послуги фактично виявляються за межами митної території України.
Відповідно до п.п. 1, 2.2.1, 2.2.3 Договору від 01.10.2007р. № 16д/ПФ/07-471 порт надає нерезиденту послуги у сфері допоміжної транспортної діяльності - організація робіт на якірній стоянці № 471 для постановки судів під вантажні і інші операції і такі послуги опиняються в місці, яке не відноситься до "митної території України".
Згідно підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції по постачанню товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Місце постачання послуг визначається у відповідності с п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Даний пункт визначає як загальне правило, коли місцем постачання вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником ПДВ, так і спеціальні випадки у залежності від місця надання послуг, виду послуг або умов їх надання.
Враховуючи приведені норми законодавства, головним критерієм для визначення порядку оподаткування операцій за наданням послуг є місце їх надання (за винятком загальних або спеціальних операцій, визначених в п. 6.5 Закону України "Про податок на додану вартість").
Окремим підпунктом "г" пункту 6.5 статті 6 Закону визначено, що при здійсненні діяльності в сфері, допоміжній транспортній, такий як вантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів і інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем постачання послуг є місце, де фактично надаються послуги.
Віднесення послуг порту на підставі Договору по організації робіт на якірній стоянці № 471 для постановки судів під вантажні і інші операції до послуг у сфері діяльності, допоміжної транспортної, підтверджується "Державним класифікатором продукції і послуг (ГК 016-997)", затвердженим наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997р. і "Класифікатором видів економічної діяльності (ГК 009:2005)", затвердженим наказом Госпотребстандарта України № 375 від 28.12.2005р.
Так розділ 63 - "Допоміжні транспортні послуги", "Державний класифікатор продукції і послуг", відносить до допоміжних транспортних послуг, послуги з експлуатації портових споруд, споруд на шляхах плавання, послуги портів і водних шляхів, допоміжні послуги для водного транспорту, інші (коду 63.22.11, 63.22.11.000, 53.22.16.000).
Розділ 63 - "Додаткові транспортні послуги і допоміжні операції" "Класифікатора видів економічної діяльності (ГК 009:2005)", відносить до додаткової (допоміжної) транспортної діяльності "Функціонування інфраструктури водного транспорту", включаючи діяльність портів і інших терміналів, діяльність, пов'язану з швартуванням і т.п. (код 63.22.0).
Враховуючи, що портом надаються нерезиденту послуги у сфері діяльності, допоміжної транспортної, такі послуги фактично надаються за межами митної території України (стоянка № 471, пп. «г» п. 6.5 Закону України "Про податок на додану вартість"), то операції по постачанню таких послуг не є об'єктом обкладення ПДВ згідно п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість".
Приведена позиція, в частині не включення в об'єкт оподаткування ПДВ послуг в діяльності, допоміжній транспортній, які надаються за межами митної території України, повністю підтверджується листами Державної податкової адміністрації України від 06.02.2007р. №2280/7/16-1517, від 06.02.2007 р. №1131/6/16-1515-05, п. 2 листа від 25.12.2007 р. №26354/7/16-1517.
Таким чином, послуги порту з Договору № 16д/ПФ/07-471 від 01.10.2007р. не є об'єктом оподаткування ПДВ. Збільшення портом вартості послуг з такого договору на ПДВ по ставці 20% в сумі 957,88 дол. США по рахунку від 31.12.2008р. № 233 пф здійснено з порушенням вимоги п.3.1.1 і 6.5 Закону України "Про податок на додану вартість".
При односторонньому неправомірному збільшенні вартості робіт за Договором на суму ПДВ, і фактично зміні умов Договору, портом порушені права позивача на оплату узгодженої і належної вартості послуг з Договору. В результаті такого порушення прав позивачеві нанесені збитки, пов'язані з неправомірним збільшенням вартості робіт на суму ПДВ, у розмірі 957,88 дол. США, який було повністю сплачено позивачем на користь відповідача. Згідно ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, п. 5.5 Договору, такі збитки підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Також, сума ПДВ від вартості робіт у розмірі 957,88 дол. США, отримана портом від позивача без достатніх правових підстав, оскільки таке збільшення здійснене у порушення вимог чинного законодавства України.
Оскільки згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка придбала майно без достатніх правових підстав зобов'язано повернути потерпілому таке майно. Частину 2 вказаних статті передбачає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, безпідставно отримане портом збільшення вартості робіт на суму ПДВ, підлягає відшкодуванню позивачеві і на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті суми ПДВ від вартості робіт у розмірі 957,88 дол. США та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Отже, позовні вимоги у частині стягнення суми ПДВ від вартості робіт у розмірі 957,88 дол. США обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.
В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 12.3.2009р.
Керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (98312, м.Керч, вул.Кірова, 28) на користь Компанії "Kirgan Holding S.A." (Salduba Building, Top Floor, East 53 rd Street, Urbanizacion Obarrio.,P.O.Box 7284, Panama 5, Panama; 04655,м.Київ,вул.Артема. 1-5, оф.700) 957,88дол.США суми ПДВ від вартості робіт, 13,25 дол.США державного мита, 118 грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.