від "12" березня 2009 р. по справі № 7/25-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Інвестжитлобуд», м. Рівне
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м. Луцьк
про стягнення 243608,57 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Тютюн Ю. Б., юрист (довіреність №12/36 від 30.12.08р.)
від відповідача: н/з
Суть спору: позивач -ТОВ «Інвестжитлобуд»просить господарський суд стягнути з відповідача ТОВ «Завод будівельних конструкцій»199542,96грн. боргу, 44065,61грн. річних та судові витрати.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судове засіданні повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 09.02.09р. та від 26.02.09р. не виконано, проте надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.
Зміст і характер клопотання свідчить про зловживання процесуальними правами сторін, затягування розгляду справи, оскільки на попереднє судове засідання відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю повноважних представників (Караїма Я.В., Костючок С.Ю.) в іншій справі яка розглядається Апеляційним судом Рівненської області. У судове засідання 12.03.2009р. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування одного з представників на лікарняному однак доказів в підтвердження зазначеного в клопотанні не подано.
Крім того, слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Ухвалою суду від 26.02.2009р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Як вбачається зі змісту клопотання відповідача, останньому відомо про час і місце розгляду справи, проте вимоги ухвали суду не виконані.
Відповідно до ст.75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 18 грудня 2002 року між ТОВ "Завод будівельних конструкцій" - забудовник та ТОВ компанія "Інвестжитлобуд" -замовник, укладено договір №144/1 на пайову участь у будівництві житла.
Відповідно до умов договору сторони зобов'язувались здійснити свою діяльність по будівництву житла за адресою : м. Ковель, Волинської області, вул. Заводська, 1 (п. 1.1 договору). Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію 4 квартал 2003 року (п. 1.2 договору). Вартість по кошторису замовленого житла на момент заключення договору складала 1259,65 кв.м. (загальна площа) за ціною 1300 грн. (з ПДВ) на загальну суму 1637545 грн. (п. 1.3 договору).
На виконання умов договору (п.9.2.1) замовник зобов'язувався оплатити вартість 1259,65 кв.м. житлової площі в термін до 31 січня 2003 року в розмірі 1637545 грн. Оплату проводити на поточний рахунок забудовника.
Крім того, сторони погодили (п.3.1 договору), що замовник на виконання договору має право здійснювати поставку будівельних матеріалів.
Рішенням господарського суду Волинської області 17.04.2006р. у справі № 1/154-64 договір № 144/1 про пайову участь в будівництві житла від 18 грудня 2002 року, укладений між ТОВ "Завод будівельних конструкцій" та ТОВ компанія "Інвестжитлобуд", розірваний.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2006р. рішення господарського суду Волинської області від 17.04.2006р. у справі № 1/154-64 залишено без змін.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Волинської області 17.04.2006р. у справі № 1/154-64 встановлено, що відповідачем -ТОВ «Інвестжитлобуд»частково сплачено позивачу -ТОВ «Завод будівельних конструкцій»180 тис.грн. платіжним дорученням № 60 від 16.01.2003 року в термін, обумовлений договором, часткову передачу товарно-матеріальних цінностей по накладній № ІЖБ-000029 від 31.03.2003 року на суму 13509 грн., по накладній № ІЖБ-000049 від 31.03.2003 року на суму 5943,96 грн., всього товарно-матеріальних цінностей по договору № 144/1 на суму 19542,96 грн.
08.12.2006р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 199542,96грн. в т.ч. до даної суми включено 19542,96 грн. заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності. Дана претензія отримана відповідачем 18.12.2006р., про що свідчить повідомлення останнього від 20.12.2006р. вих. №523-1.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 216 ЦК України, що кореспондується з ч.2 ст. 208 ГК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.
В даному випадку у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів позивачу в розмірі 180000грн. Доказів, які б спростовували зазначені обставини або ж доказів повернення даної суми відповідач суду не подав.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 180000грн. безпідставно отриманих грошових коштів обґрунтована і підлягає до задоволення.
Також, як встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 17.04.2006р. у справі № 1/154-64 ТОВ «Інвестжитлобуд»передав ТОВ «Завод будівельних конструкцій»по накладній № ІЖБ-000029 від 31.03.2003 року на суму 13509 грн., по накладній № ІЖБ-000049 від 31.03.2003 року на суму 5943,96 грн., всього товарно-матеріальних цінностей на суму 19542,96 грн.
Господарський суд вважає, що в даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання накладних.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки сторони письмового договору не укладали, строку оплати не встановлювали, то відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати обов'язок по оплаті в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
За отриманий товар відповідач розрахунків не провів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 19542,96грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.
Крім того, користування чужими грошовими коштами на думку суду - це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України згідно поданого розрахунку правомірно нараховано 44065,61 грн. інфляційних втрат.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 216, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»(м. Луцьк, пров. Комунальний, 4, код ЄДРПОУ 23251236) на користь товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Інвестжитлобуд»(м. Рівне, юрю адреса - вул. Погоринська, 82, фактична адреса м. Рівне, вул. Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 30841150) 199542,96грн. боргу, 44065,61 грн. інфляційних нарахувань, 2437грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя М.С. Шум