17 березня 2009 р.
№ 22/443д/07-6/97д/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді Б.М.Грека,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта"
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2008р. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2008р.
у справі №22/443д/07-6/97д/08
за позовом Українсько-канадського спільного підприємства "Донбас-Ліберті"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта"
про розірвання договору та стягнення 21 999,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Українсько-канадське спільне підприємство "Донбас-Ліберті" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" і просило суд розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу №157/2006 від 15.09.2006р. та стягнути з відповідача 21 999,0 грн., сплачених за установку зворотного осмосу ЕСОVІТА МО-12000.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст.8, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ч.2 ст.678, ч.2 ст.679 ЦК України та фактично обґрунтовані тим, що продана відповідачем установка не відповідає якості, оскільки має суттєві недоліки, у зв'язку з чим не може бути використана за призначенням, про що позивачем та представником громадськості на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7 складено акт №5 від 03.09.2007р.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що продана ним установка відповідає якості, але для її нормальної роботи може не вистачати вихідної води або можливо не забезпечено тиск води на вході у відповідності до ГОСТу, або хімічний склад вихідної води значно гірше, ніж був заявлений позивачем у технічному завданні.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2008р. призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено ТОВ "Науково-дослідний центр незалежних експертиз "Укртест" (а.с.101-102 т.1).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.06.2008р. (суддя Мисюра Л.С.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2008р. (головуючий, суддя Мойсеєнко Т.В., судді Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.), позов задоволено: розірвано укладений між сторонами договір купівлі-продажу №157/2006 від 15.09.2006р. та присуджено до стягнення з відповідача 21 999,0 грн.
Вказані рішення та постанова мотивовані невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу установки, якість якої відповідала б її технічному паспорту.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції помилково застосував положення Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вказаний закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. При цьому, статтею першою цього закону визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, названий закон визначив суб'єктний склад сторін, правовідносини між якими він регулює, де споживачем є лише фізична особа. Тому на правовідносини, які виникають між юридичними особами, цей закон не поширюється.
Помилковим є також застосування судами до спірних правовідносин й Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, оскільки умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу не передбачено, що на відносини сторін за цим договором розповсюджують дію норми названої Інструкції.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. №1545-ІХХ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Разом з тим, питання, які виникають під час виконання договорів з купівлі-продажу, у тому числі щодо якості товару, врегульовані Цивільним кодексом України, який набрав чинності 01.01.2004р.
Проте, допущені порушення щодо застосування названих норм не вплинули на правильний висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову з огляду на встановлені ними обставини справи.
Так, судами встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу №157/2006 від 15.09.2006р. за умовами якого відповідач передає у власність позивача одну обратноосматичну установку ЕСОVІТА МО-12000, за ціною 21 999,0 грн. з ПДВ та виконує її шеф - монтаж за ціною 659,97 грн. з ПДВ, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити за неї у відповідності до умов п.4.1. цього договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що якість та комплектність проданої за цим договором установки підтверджується паспортом.
Відповідно до розділу 4 "Гарантії якості" договору, відповідач гарантував нормальну роботу установки згідно до технічних характеристик виробника протягом 12 місяців з моменту її установки, та виконання її шеф - монтажу протягом 10 робочих днів від дня її відвантаження позивачу; якщо в період гарантійного строку виникнуть відхилення від технічних характеристик з причин неякісного виготовлення обладнання або з причин неякісного шеф -монтажу, відповідач зобов'язався усунути їх протягом 14 днів від дати акта виявлених недоліків, також відповідач гарантував, що якість очищеної води буде відповідати вимогам Технічного завдання позивача.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором щодо оплати установки, перерахувавши відповідачу на підставі виставленого ним рахунку 21 999,0 грн.
23.11.2006р. придбана установка була змонтована відповідачем.
Протягом гарантійного строку, а саме через 3 місяці після установки, позивачем були виявлені недоліки товару, про що він повідомив відповідача листом №СП-229 від 21.02.2007р. (а.с.30 т.1).
Оскільки на неодноразові звернення позивача відповідач не вчинив дій щодо усунення недоліків установки, або заміни її на нову, або повернення сплачених за неї грошових коштів, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 678 ЦК України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Як зазначалось, позивач вчасно, протягом гарантійного строку, встановленого договором, повідомив відповідача про невідповідність проданої установки якості.
Відповідно до ч.2 ст.679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Отже, відповідач в силу приписів ст.218 ГК України, ст.614, ч.2 ст.679 ЦК України, має довести відсутність своєї вини у неналежному виконанні взятих на себе за договором купівлі-продажу зобов'язань.
В силу ст.674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Якість речей, які продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, установленим для речей такого виду. При цьому, нормативні вимоги відносно якості товарів встановляються у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.1993р. №46-93 " Про стандартизацію і сертифікацію".
Якість товару також повинна відповідати інформації щодо товару, наданій продавцем.
Факт продажу відповідачем установки, яка не відповідає якості, суди двох інстанцій встановили на підставі висновку судової товарознавчої експертизи №039/29.05.2008р. від 29.05.2008р., яким встановлено, що відповідач передав позивачу установку ЕСОVІТА МО-12000, яка не відповідає умовам договору та технічному паспорту. За висновком судової експертизи причинами неналежної роботи цієї установки є її технологічна недоробка та відсутність гарантійного обслуговування з боку відповідача, а також те, що інженерно-проектні роботи виконані відповідачем без розрахунку та відповідного підбору обладнання, без приймання випробувань на продуктивність установки. Зазначені обставини вказують на те, що недоліки товару, який відповідач передав позивачу, виникли ще до передання цього товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, та ухвалюючи рішення про їх задоволення, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи скаржника про те, що судову експертизу було проведено за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що позбавило його можливості навести експерту свої доводи та міркування тощо, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на наявний у матеріалах справи лист відповідача від 12.05.2008р. №1205-1юр, направлений на адресу ТОВ "Науково-дослідний центр незалежних експертиз "Укртест" , де він не визнав за необхідне бути присутнім при проведення експертизи (а.с.128 т.1).
Посилання скаржника у доповненнях до касаційної скарги на те, що суди двох інстанцій, присудивши до стягнення з відповідача вартість установки, не вирішили питання про її повернення з власності позивача, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що такі вимоги відповідачем не заявлялися. У разі не вирішення сторонами у добровільному порядку питання щодо повернення неякісної установки, відповідач не позбавлений права вимагати цього від позивача у судовому порядку.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій та вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України. Відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Тим більше, що порушені скаржником у касаційній скарзі питання були предметом розгляду судами двох інстанцій, і їм дана вичерпна правова оцінка з урахуванням положень ст.ст.33, 34 ГПК України щодо оцінки доказів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2008р. у справі №22/443д/07-6/97д/08 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя Б.М.Грек
Суддя В.М.Палій