10 березня 2009 р.
№ 24/192
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкор", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2008
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008
зі справи № 24/192
за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі -ВАТ "Укртелеком"), м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкор" (далі -ТОВ "Спецкор")
про стягнення 77 751,34 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Гончарук Л.В., Гумінської О.М.,
відповідача -не з'явився,
ВАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Спецкор" 77 751,34 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги.
Рішенням названого суду від 17.09.2008 (суддя Смілянець В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. -головуючий суддя, судді Лосєв А.М., Зубець Л.П.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати одержаних від позивача послуг.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Спецкор" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 13.11.2007 ТОВ "Спецкор" гарантійними листами № 13/11 замовило у ВАТ "Укртелеком" разову послугу з надання в користування міжнародних телевізійних каналів зв'язку для забезпечення подачі відеозображення та звукового супроводу в режимі телемосту 16.11.2007 з 22 год. 45 хв. до 23 год. 30 хв. та проведення 16.11.2007 тестування цих каналів о 13 год. 00 хв.; цими ж листами відповідач гарантував оплату (а.с. 8, 9);
- 16.11.2007 ВАТ "Укртелеком" за попереднім письмовим узгодженням з відкритим акціонерним товариством "Ростелеком" (Росія) і РУП "Белтелеком" (Білорусь) надало ТОВ "Спецкор" замовлену ним послугу вартістю 77 751,34 грн.;
- 03.04.2008 ВАТ "Укртелеком" направило відповідачу на підписання акт виконаних робіт від 11.03.2008 та виставило рахунок № 163М на оплату на суму 77 751,34 грн., що підтверджується фіскальним чеком;
- відповідач акт виконаних робіт не підписав та надані послуги не оплатив.
Причиною виникнення даного судового спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "Спецкор" коштів.
Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За приписами частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Чинне законодавство, що регламентує надання телекомунікаційних послуг (Статут і Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку, Закон України "Про телекомунікації", Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, тощо), не містить приписів щодо обов'язковості укладення договору про разове надання телекомунікаційних послуг (що були надані позивачем) у формі єдиного документа.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами першою та другою статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Скаржником не спростовано ні факту замовлення відповідної послуги, ані її фактичного надання позивачем, як не доведено й неправомірності визначення ВАТ "Укртелеком" вартості цієї послуги.
Отже, попередні судові інстанції, встановивши факти: вчинення двостороннього правочину у письмовій формі за допомогою факсимільного засобу зв'язку і підписання його сторонами, надання позивачем послуг та невиконання відповідачем зобов'язання з їх своєчасної оплати, що призвело до виникнення у ТОВ "Спецкор" перед ВАТ "Укртелеком" заборгованості в сумі 77 751,34 грн., - дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення даного позову.
Посилання скаржника на помилковість оцінки попередніх судових інстанцій змісту його листів-замовлень від 13.11.2007 та інших фактичних обставин не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги, оскільки касаційна інстанція відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 зі справи № 24/192 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкор" -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов