01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.03.2009 № 52/8
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Рогульська Ю.С. (довіреність № 196-3733/кр від 07.07.2008 р.)
від відповідача - Колесник М.М. (довіреність № 06-1/03/9 від 06.03.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Продукт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.10.2008
у справі № 52/8 (суддя
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Продукт"
про стягнення 90598,93 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Продукт» про стягнення з останнього 69906,48 грн. основної заборгованості, 1982,05 грн. 3 % річних, 16550,84 грн. індексу інфляції, 2159,56 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2008 р. у справі № 52/8 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та закрити провадження у справі через відсутність предмету позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.05.2004 р. між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно Рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Продукт» (відповідачем) було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкта зовнішньої реклами № 1630 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого позивач надає відповідачу право на тимчасове користування місцем за адресою згідно Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об'єктів зовнішньої реклами відповідно до Порядку, а відповідач використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу.
Згідно п. 2.2. Договору, дозвіл на розміщення ОЗР є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання п. 2.2. Договору відповідачем був отриманий Дозвіл № 05622-04 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами від 26.05.2004 р. (копія Дозволу з додатком до нього міститься в матеріалах справи).
Договір діє з 17.05.2004 р. до 31.12.2009 р. включно (п. 7.1. Договору).
Доводи відповідача з приводу того, що спірний договір припинив свою дію не є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як передбачено п. 7.3. Договору, цей договір може бути розірвано за погодженням сторін, за рішенням господарського суду, також цей Договір втрачає дію внаслідок ліквідації або банкрутства Розповсюджувача зовнішньої реклами та в інших випадках відповідно до законодавства.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що Договір не був розірваний у встановленому законом та договором порядку, отже останній є дійсним.
Відповідно до п. 4.3. Договору, плата за право тимчасового користування місцем сплачується відповідачем до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому, на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунка-фактури останнього.
В матеріалах справи містяться рахунки-фактури № КП-07/39902/4 від 14.09.2007 р., № 41460 від 28.12.2005 р., № 69819 від 15.05.2007 р., № 70855 від 15.06.2007 р., № 72794 від 13.07.2007 р., № 75529 від 15.08.2007 р., № КП-07/77788 від 14.09.2007 р., № КП-07/79533 від 15.10.2007 р., № КП-07/82090 від 15.11.2007 р., № КП-07/83471 від 14.12.2007 р., № КП-07/86150 від 15.01.2008 р., № КП-07/87235 від 05.02.2008 р., № КП-07/89892 від 14.03.2008 р., № КП-07/91471 від 11.04.2008 р., № КП-07/93446 від 13.05.2008 р., № КП-07/95342 від 03.06.2008 р. на загальну суму 68873,34 грн.
Крім того, згідно акту ревізії використання комунального майна та бюджетних коштів Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., відповідачу нараховано пеню в розмірі 1033,41 грн. (рахунки-фактури № КП-07/72540/2 від 15.11.2007 р., № КП-07/72541/2 від 15.11.2007 р., № КП-07/72542/2 від 15.11.2007 р.)
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача становить 69906,48 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 69906,48 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2159,56 грн., інфляційних втрат в розмірі 16550,84 грн., 3 % річних в розмірі 1982,05 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, перевіреного судами першої та апеляційної інстанцій, розмір інфляційних втрат становить 16550,84 грн., 3 % річних - 1982,05 грн.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6.2. Договору, за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, перевіреного судами першої та апеляційної інстанцій, розмір пені становить 2159,56 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Нафта-Продукт» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2008 р. у справі № 52/8 залишити без змін.
Справу № 52/8 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
16.03.09 (відправлено)