Ухвала
Іменем України
11.03.2009
Справа № 2-16/3707-04/5002
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Горошко Н.П. ,
Дадінської Т.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність НОМЕР_2 від 10.03.2009;
представник відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Євпаторійської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 12.02.2004
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Євпаторійської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Д. Ульянова, 2/40, м. Євпаторія, 97416)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
У січні 2004 року фізична особа-підприємець -ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим НОМЕР_2 від 12.12.2003 про застосування штрафних санкцій в сумі 6531,05грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 12.02.2004 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим НОМЕР_2 від 12.12.2003 про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6531,05грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
В апеляційній скарзі від 18.02.2004 Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постановлене у справі судове рішення, винести нове рішення, яким у позові відмовити. Доводи апеляційною скарги обґрунтовуються тим, що відповідачем в ході перевірки було встановлено порушення податкового законодавства. А факт здійснення підприємницької діяльності з порушенням встановленого законом порядку був зафіксований в акті перевірки (аркуш справи 38).
26.02.2004 апеляційна скарга та господарська справа №2-16/3707-04 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення була направлена до Севастопольського апеляційного господарського суду (аркуш справи16).
Листом від 07.02.2007 №38-4569 Севастопольський апеляційний господарський суд повідомив Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим, що апеляційна скарга на рішення суду від 12.02.2004 до Севастопольського апеляційного господарського суду не надходила.
27.03.2007 в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_3 направила в.о голови Господарського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 лист НОМЕР_3, у якому повідомила, що апеляційна скарга Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим та справа №2-16/3707-2007 до апеляційної інстанції не надходила та просила направити їх до Севастопольського апеляційного господарського суду для перегляду рішення суду в апеляційному порядку. При цьому вказано, що у разі втрати справи суду необхідно зі власною ініціативою відновити втрачене судове провадження аналогічно до розділу ІХ ЦПК України.
16.04.2007 справа №2-16/3707-2004 була відновлена суддею Омельченко В.А. та секретарем судового засідання Хлєбніковою Н.С., та у той же день справа №2-16/3707-2004 скерована з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, який отримав її 23.04.2007(аркуш справи47).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Голик В.С., Градова О.Г., Дугаренко О.В.) від 03.05.2007 господарську справу №2-16/3707-2004 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, повернуто до Господарського суду Автономної Республіки Крим для виконання вимог статей 404, 408 Цивільного процесуального кодексу України з відновлення втраченого судового провадження, про що свідчить супровідний лист від 18.05.2007 №38-20735 (аркуші справи 55,58).
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я) від 05.12.2008 у даній справі відкрите провадження про відновлення втраченого частково судового провадження у справі №2-16/3707-2004 (аркуш справи 61).
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2009 у даній справі залучено у справу №2-16/3707-2004 ксерокопії втрачених документів та відновлено дану справу (аркуш справи 72).
15.01.2009 відновлена справа №2-16/3707-2004 була направлена господарським судом Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2004 (аркуш справи 76).
29.01.2009 господарська справа №2-16/3707-2004 (відновлені матеріали у 1-у томі) та копія апеляційної скарги Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2004 Севастопольським апеляційним господарським судом була направлена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з тим, що 15 серпня 2008 року почав діяти Севастопольський апеляційний адміністративний суд, якому підсудний даний спір (аркуш справи 77).
Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, якій здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Під суб'єктом владних повноважень стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі статтями 2, 4 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Аналіз суб'єктного складу та характер правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009, 19.02.2009 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим та справу призначено до апеляційного розгляду на 11.03.2009 (аркуші справи 81,86).
У судовому засіданні 11.03.2009 представник позивача просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Представник відповідача у судове засідання 11.03.2009 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про поважність неявки в судове засідання ніяких документів до суду апеляційної інстанції не направив.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю відповідача, явка якого не визнавалася обов'язковою.
Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані на нормах чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, 04.12.2003 Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим була проведена перевірка магазину "Хороший", розташований за адресою: АДРЕСА_2, який знаходиться в оренді позивача, орендодавець - ЖСК-21 "Вчительський". За результатами перевірки було складено акт від 04.12.2003 НОМЕР_4.
Перевіркою встановлено не проведення розрахунків із споживачами через реєстратор розрахункових операцій на суму 1306,21грн.
12.12.2003 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6531,05грн. (п'ятикратний розмір вартості товарів проданих товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій).
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач необґрунтовано застосував до позивача санкції за незастосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки відповідачем було надане позивачу реєстраційне посвідчення від 23.06.2001 №НОМЕР_5 про реєстрацію по торговому об'єкту реєстратора розрахункових операцій ЄРА-101К.04 (заводський номер НОМЕР_6, фіскальний номер НОМЕР_5), а також довідка від 02.07.2001 про резервування фіскального номеру реєстратора розрахункових операцій з вказівкою центру сервісного обслуговування реєстратора розрахункових операцій - Товариства з обмеженою відповідальністю "Совінком".
Із висновками Господарського суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і нормах закону.
Поза увагою відповідача залишився той факт, що на момент перевірки 04.12.2003 в магазині реєстратора розрахункових операцій не було, оскільки згідно з актами виявилася поломка реєстратора розрахункових операцій, і він знаходився на ремонті. Тобто, за період з 30.10.2003 по 07.12.2003 позивачем здійснювалась реалізація товару із застосуванням книги обліку розрахункових операцій у зв'язку з находженням реєстратора розрахункових операцій на сервісному обслуговуванні у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Совінком".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на період виходу із строю реєстратора розрахункових операцій і здійснення його ремонту припускається проведення розрахункових операцій з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, що повністю узгоджується з вимогами пункту 4.9 Порядку реєстрації, пломбування та застосування реєстратора розрахункових операцій на товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 (із змінами та доповненнями), за умовами, що після установки поверненого з ремонту реєстратора розрахункових операцій, необхідно провести через нього суми розрахунків за час використання розрахункової книги.
Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Позивачем підтверджений факт находження реєстратора розрахункових операцій на ремонті актами реєстрації ремонту, наявністю у позивача в книжці обліку розрахункових операцій реалізацію товарів за період відсутності реєстратора розрахункових операцій на місці розрахунків.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що розрахунковий документ не був виписаний та не видавався, оскільки в акті перевірки відображено, що контрольна закупка при проведенні перевірки не проводилася.
Більш того, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не встановлює правил оподаткування. Вичерпний перелік податків та зборів визначений статтями 14,15 Закону України "Про систему оподаткування", яким штрафні санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не визначені.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що під час перевірки був відсутній реєстратор розрахункових і тому необхідно було застосувати до позивача штрафні санкції за не проведення розрахунків із споживачами через реєстратор розрахункових операцій, не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеними обставинами та зібраними доказами у справі, і не приймаються апеляційною інстанцією до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу.
Застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6531,05грн. передбачає вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.
У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 приховати доходи.
Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2004 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно