83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.03.09 р. Справа № 17/30
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтовуглеземлеобробка», м. Макіївка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт», м. Дружківка
про стягнення 1'288,02 грн.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтовуглеземлеобробка», м. Макіївка звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт», м. Дружківка про стягнення моральної та матеріальної шкоди у розмірі 1'288,02 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на договір збереження №22-10/1 від 22.10.2007р., акти виконаних робіт, акти приймання-передач, акти повернення вугільної продукції зі збереження, лист-вимога.
Клопотанням від 18.02.2009р. (а.с.47) позивач повідомив суд, що відповідач оплатив заборгованість у розмірі 658,24грн. та судові витрати у розмірі 305,00грн., у зв'язку з чим претензій до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт» у позивача на даний час не має.
12.03.2009р. позивач надав клопотання, яким просив прийняти уточнення до позовних вимог та надав банківські роздруківки щодо оплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 658,24грн. та судових витрат у розмірі 350,00грн., у зв'язку з чим наполягав на тому, що претензій матеріального та морального характеру до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт» у позивача не має.
Позивач та відповідач у судові засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи. Ухвали суду не виконали. Відповідача в порушення ст..59 ГПК України відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив:
22.10.2002р. між сторонами був підписаний договір збереження за №22-10/1 (далі - «договір») (а.с. 9), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Моноліт» - “Поклажодавець», а “Зберігач» Суборендар» - Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтовуглеземлеобробка». Предметом даного Договору - є зберігання вугільної продукції (товару) належаного Поклажодавцю на складі Зберігача.
Відповідно до п.п.1.3 п.1 Договору Поклажодавець відшкодовує Зберігачу витрати пов'язані з визначенням кількості, якості Товару, по його навантаженню, відправці, а також винагороду за зберігання Товару Зберігачем, яке складає 0,70грн. з ПДВ за 1 тонну.
Остаточний розрахунок здійснюється Поклажодавцем на розрахунковий рахунок Зберігача впродовж 5 днів по закінченню місяця наступного за звітним, відповідно до виставлених рахунків та актів виконаних робіт (п.п.1.4 п.1 Договору).
Відповідно до п.2 Договору Зберігач зобов'язується приймати та зберігати товар, який належить Поклажодавцю та забезпечивати його схоронність.
Відповідно до п.4 Договору за прострочення виконання зобов'язання нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Все інше, що не передбачено даним Договором сторони керуються діючим законодавством.
Згідно з п.п.5.3 п.5 Договору сторона, яка надає послуги зберігання має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 50% невиконаних договірних зобов'язань Поклажодавцем.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки та акти виконаних робіт, які останнім були сплачені не в повному обсязі, у зв'язку з чим створилась заборгованість у розмірі 658,24грн.
Відповідно до п. 4 договору та ст.ст. 549, 550, 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані додатково сума пені, інфляційні та 3% річних.
Зважаючи на те, що:
- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
- згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима;
- відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- ч. 4 ст. 22 ГПК України передбачає право позивача до прийняття судом рішення змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог;
- 12.05.2009р. позивачем було надано клопотання щодо уточнення позовних вимог, однак, як згадана стаття ГПК України, так і весь Кодекс такої процесуальної дії позивача, як «уточнення позовних вимог» не передбачає;
- виходячи з Конституційного принципу диспозитивності та змагальності у судовому процесі - господарський суд не наділений правом уточнення, додумування або тлумачення замість сторін їхніх дій, намірів чи прагнень під час розгляду справи,
- відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною;
- частина 1 статті 225 ГК України передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:
1. протиправність поведінки особи,
2. збитки, як результат протиправної поведінки,
3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками,
4. вина особи, що заподіяла збитками;
- за приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;
- відповідач прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав;
- 12.03.2009р. позивач надіслав до господарського суду банківську роздруківку, з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Моноліт» на підставі виставленого рахунку по Договору зберігання перераховано загальну суму 1'008,24грн. на рахунок позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтовуглеземлеобробка»,
господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми у розмірі 1'008,24грн. такою, що підлягає припиненню, відповідно до п.п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, в іншій частині позову суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,
Провадження у справі щодо вимог про стягнення суми 1'008,24грн. - припинити.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Суддя