12 березня 2009 р.
№ 52/85 (05-5-38/1419)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
Кота О.В.
Шевчук С.Р.(доповідач), Владимиренко С.В.
розглянувши
касаційну скаргу
на рішення
у справі
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
господарського суду міста Києва
від 24.09.2008 р.
№ 52/85
за позовом
до
про
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал"
визнання договору укладеним
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Носкова А.В. (дов. №07/6357 від 06.11.08р.)
- відповідача: Гапоненко Ю.В. (дов. №300 від 29.12.08р.)
В січні 2008 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання дорговору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 03-014-1-1-1 (по тепловому пункту, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 51-А) укладеним в редакції позивача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24 вересня 2008 року (суддя -Чебикіна С.О.) у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24 вересня 2008 року і постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, листом від 28.12.2007 р. позивач направив відповідачу договір № 03-014-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води, в двох примірниках підписаних позивачем.
Відповідач не погодився з рядом запропонованих позивачем умов, у зв'язку з чим складено протокол розбіжностей, про що зроблено застереження у надісланому проекті договору. 10.01.2008р. два примірники протоколу розбіжностей з підписаним договором відповідачем повернуто позивачу.
Позивач, отримавши протокол розбіжностей, зазначив зокрема, що надіслані протоколи розбіжностей до договорів фактично порушують законні інтереси позивача як самостійного господарюючого суб'єкта, метою діяльності якого є отримання прибутку, та який володіє пристроями для підвищення тиску, суперечить раніше досягнутим домовленостям та є неприйнятними для позивача.
Отже, позивач не погодився на укладення зазначених договорів із запропонованими протоколами розбіжностей та відмовився від їх підписання.
Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 03-014-1-1-1 укладеним в редакції позивача.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Також частиною 2 статті 67 Господарського та статті 627 Цивільного кодексів України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 3 цієї статті укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Згідно частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.
Звертаючись до господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача укласти договори про надання послуг з підвищення тиску холодної води, позивач послався на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, якими встановлено загальний порядок користування системами комунального водопостачання та водовідведення. При цьому, позивач зазначив, що вказаними Правилами не встановлено зобов'язань між сторонами щодо підвищення тиску в системах холодного водопостачання, а тому сторони повинні врегулювати свої відносини самостійно, на власний розсуд, шляхом укладення спірного договору.
Господарський суд міста Києва відмовляючи в задоволенні позовних вимог, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно дійшов висновку щодо їх безпідставності у зв'язку з спростуванням відповідачем доводів позивача щодо обов'язковості укладення вказаного договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води у запропонованій позивачем редакції.
Зокрема, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність до подачі позову згоди відповідача про передачу неврегульованих розбіжностей для вирішення до суду і спірні відносини не є пов'язані з державним замовленням та їх існування не є обов'язковим на підставі закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що жодним правовим актом органу державної влади та органу місцевого самоврядування не встановлена обов'язковість укладання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води, спірні правовідносини сторін під час укладання таких договорів про надання послуг з підвищення тиску холодної води можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін.
Крім того, відповідно до п. 26 Порядку формування тарифів на послуги на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМ України №560 від 12.07.2005р. "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" витрати на підкачування води є складовими тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Подвійна оплата споживача однієї послуги у складі різних тарифів є неприпустимою та чинним законодавством не передбачена, а позивачем не надано доказів щодо надання послуг за спірним договором.
Отже враховуючи, що сторонами не погоджено всіх істотних умов договорів про надання послуг з підвищення тиску холодної води в силу відсутності імперативної норми закону щодо укладення відповідачем з позивачем договору вищевказаного характеру та відсутності на це згоди ВАТ “АК “Київводоканал», розбіжності, які виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом в примусовому порядку, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду міста Києва про безпідставність позовних вимог АЕК “Київенерго».
Доводи касаційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 24 .09.2008 року у справі № 52/85 не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2008 року у справі № 52/85 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.