05 березня 2009 р.
№ 13/64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Тума О.А.- директор
Делідон І.М., дов. від 06.10.2008 року
не з'явились, повідомленні належним чином
Рівненської автомобільної школи Товариства сприяння оборони України
у справі
№13/64
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
04.11.2008 року
за позовом
Рівненської автомобільної школи Товариства сприяння оборони України
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "УККАН"
про
стягнення 61914,51 грн.
Рівненська автомобільна школа Товариства сприяння оборони України звернулася до господарського суду Львівської області з позовом, в якому просила, стягнути відшкодування сплати за землю в розмір 61914,51 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач оформив в установленому порядку право власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці, однак не оформив право користування земельною ділянкою, що призвело до сплати позивачем земельного податку за частку відповідача.
Господарський суд Львівської області рішенням від 17.06.2008 року (суддя Станько Л.Л.) в задоволенні позову відмовив, пославшись на те, що у відповідача відсутні підстави сплачувати земельний податок, оскільки у нього відсутній договір оренди або державний акт на право власності чи право користування земельною ділянкою.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 04.11.2008 року (судді Процик Т.С., Городечна М.І., Кузь В.Л.) рішення господарського суду залишив без змін, з тих самих підстав.
Рівненська автомобільна школа Товариства сприяння оборони України звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник мотивує скаргу, неправильним застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 377, 1166 Цивільного кодексу України, статей 96, 126 Земельного кодексу України, статей 2, 5 Закону України "Про плату за землю", статей 3, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді доповідача та позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В процесі розгляду спору було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконавчого комітету №116 від 09.12.1997 року Рівненській автомобільній школі було надано в постійне користування дві відокремленні земельні ділянки площею 3,8514 га для обслуговування адміністративних, виробничих будівель автошколи, кордодрому (ділянка №1) та площею 3,90 га - для обслуговування автодрому (ділянка №2). 07.06.2002 року. На право постійного користування земельною ділянкою був виданий акт, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №124 від 06.01.1998 року.
Рівненською автомобільною школою, за договором купівлі-продажу від 07.06.2007 року, було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю "УККАН" майновий комплекс автодрому, до складу якого входить будівля автодрому площею 124 м2, естакада, оглядова, естакада металічна, дві залізничні розвантажувально-завантажувальні апарелі, чотири залізничні платформи, залізнична колія 30 м. та додаткові споруди, які не мають окремо визначеної балансової вартості та входять до складу майнового комплексу. Зазначені споруди знаходяться на земельній ділянці зазначеній під №2.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач в позовній заяві наголошував, що відповідач, придбавши нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 07.06.2007 року та використовуючи його на праві власності, одночасно користується і земельною ділянкою площею 3,90 га зазначеною в державному акті на право постійного користування землею під №2 межі якої виділено в натурі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи зазначений позов, господарські суди припустилися порушення норм процесуального законодавства, оскільки спір випливає з права користування земельною ділянкою проте до розгляду справи не було залучено Рівненську міську раду.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом пункту 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля в межах Рівненської міської ради є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Рівне.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.
Отже зазначений спір зачіпає інтереси Рівненської міської ради як власника та розпорядника землі, на якій заходиться спірна будівля.
Позивач упродовж усього розгляду справи наголошував на тому, що відповідач ухиляється від укладення з Рівненською міською радою договору оренди на спірну земельну ділянку, хоча Рівненська автомобільна школа у встановленому законодавством порядку подала заяву на припинення права користування нею. Своєю бездіяльністю відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УККАН" завдало позивачу - Рівненській автомобільній школі збитки у сумі 61914,51 грн., оскільки останній сплатив цю суму у вигляді земельного податку за жовтень, листопад, грудень 2007 року та за січень і лютий 2008 року. Відповідач ухилявся від укладення договору оренди землі на якій розташована його власність і з позивачем (Рівненською автомобільною школою).
Приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. За змістом цієї норми інститут третіх осіб покликаний захистити права та охоронювані інтереси осіб, що не є учасниками спору, але знаходяться із однією із сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитися у результаті винесеного рішення. Метою участі таких осіб у справі є , зокрема, відстоювання власних інтересів на які може вплинути рішення прийняте у справі.
Частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи без самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на заміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Тобто, вони можуть
надавати докази, надавати усні і письмові пояснення, брати участь у дослідженні доказів, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу та інше, що сприяє повному та все сторонньому дослідженню усіх обставин справи та, як результат, винесенню законного і обґрунтованого рішення. Крім того, приймаючи судові рішення попередні інстанції не дослідили чи було припинено право користування спірною земельною ділянкою для позивача, чи сплачував плату за землю відповідач, який фактично користувався земельною ділянкою придбавши об'єкти нерухомості та чи були завдані відповідачем позивачу збитки внаслідок своїх дій (чи бездіяльності).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
З огляду на зазначене, рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи необхідно виконати всі процесуальні дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, статтями 1119 - 11111 , 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 13/64 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Рівненської автомобільної школи Товариства сприяння оборони України задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець