04 березня 2009 р.
№ 37/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
25.11.2008
у справі
№ 37/270
за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
до
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про
зобов'язання підписати скориговані акти приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2007 року з урахуванням здійсненого перерахунку вартості використаного природного газу населенням в 2007 році та зобов'язання провести перерахунок вартості природного газу, спожитого населенням у 2007 році за договором на постачання природного газу № 056/06-855 від 29.12.2006
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Подалюк Т.О. (дов. №18/2511 від 16.12.2008);
- відповідача Слюсар М.О. (дов. №169/10 від 26.12.2008);
Встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2008 у справі №37/270 (суддя Кондратова І.Д.) Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (надалі позивач/ скаржник) відмовлено в задоволенні позову до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі відповідач).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 рішення господарського суду першої інстанції скасовано повністю; провадження у справі №37/270 припинено.
Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 4-2, 4-3 ГПК України, ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не є в розумінні ст. 1112 ГПК України перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржувані судові рішення.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарським судом апеляційної інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та відповідачем укладений договір на постачання природного газу №06/06-855 від 29.12.2006.
Відповідно до умов договору (пункти 3.3, 3.4) приймання -передача газу, поставленого постачальником покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично спожитого газу; не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, які підписані та скріплені печаткою; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Отже, акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету договору, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.
Позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача підписати скориговані позивачем акти приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2007 року, оскільки відповідач відмовився підписувати направлені позивачем відповідачу скореговані ним акти приймання-передачі за результатами перерахунку вартості використаного природного газу фізичними особами (споживачами) за вказаний період.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 ГК України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
Наведеними норами не передбачено такого способу захисту права, який обрав позивач -зобов'язати підписати скориговані акти приймання-передачі.
Відповідно до п. 6 ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимога позивача зобов'язати відповідача підписати скориговані акти приймання-передачі природного газу суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів та фактично є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання; до того ж така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а відтак не підлягає розгляду господарськими судами.
Такої правової позиції притримується Верховний Суд України (постанова від 16.09.2008 у справі №6/554-35/357).
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам відповідає.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 у справі №37/270 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
О.А. Подоляк