12 березня 2009 р.
№ 6/222"нм"
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В.
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційного подання
Першого заступника прокурора Житомирської області
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 13.11.08
у справі
№6/222"НМ"
за позовом
Прокурора Малинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Малинської районної ради
до
Орендного підприємства "Малинський спецкар'єр"
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;
від прокуратури: Івченко О.А. -посвідчення №194, прокурор Генеральної прокуратури України;
від відповідача: Масюк Л.М. -дов. від 10.09.08.
Прокурором Малинського району Житомирської області у березні 2006 року заявлений позов в інтересах держави в особі Малинської районної ради до Орендного підприємства "Малинський спецкар'єр" про витребування майна, а саме: приміщення їдальні, житлового будинку, корпусів №1, №2, медичного пункту, складу-конюшні, складу, лазні-пральні, котельні, облаштованої артезіанської свердловини, башти, водостоку, холодильної камери, пральної машини, центрифуги, котла НИПСТУ-5-2 шт., баку, гойдалки, грибка, дерев'яних літніх будиночків -4 шт., старого адмінприміщення та ВЕТ, облаштованого в приміщенні пральні, розташованого на земельній ділянці площею 14,9 га за адресою: Житомирська область, Малинський район, село Привітне. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, прокурор наголошував на тому, що відповідач безпідставно володіє спірним майном, що є власністю територіальної громади Малинського району. Прокурор також зазначав, що Розпорядження представника Президента України в Малинському районі від 14.03.1994 №69 "Про передачу інтернату "Привітне" у власність Орендного підприємства "Малинський спецкар'єр" скасовано Розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 21.12.05 №465.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.09.08, ухваленим суддею Терлецька-Байдюк Н.Я., у задоволенні позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення у справі, господарський суд виходив з того, що прокурором не надано доказів на підтвердження факту приналежності позивачеві спірного нерухомого майна на праві власності. Судом установлено, що на момент звернення з позовом у цій справі право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ№083210 від 07.10.05, виданим виконкомом Любовицької сільської ради на підставі її рішення від 30.06.05. Водночас місцевим судом враховано рішення Господарського суду Житомирської області від 22.03.05 у справі №12/143"Д", рішення Господарського суду Житомирської області від 23.05.05 у справі №12/3254 та постанова Господарського суду Житомирської області від 21.02.07 у справі №6/1116-НМ, які набрали законної сили.
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Горшкової Н.Ф. -головуючого, Іоннікової І.А., Майора Г.І., постановою від 16.09.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області залишив без задоволення. Апеляційним судом не були прийняті надані прокурором додаткові докази, зокрема, копії ухвали господарського суду Житомирської області від 06.11.07 у справі №№4/194"Б" про визнання банкрутом ОП "Малинський спецкар'єр" та витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно №17036509 від 13.12.07 згідно якого право власності на спірне майно зареєстроване за ТОВ "Граніт ЛТД" і ТОВ "Фінансово-консультаційна компанія", через те, що вони подані з порушенням вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу та без обґрунтування неможливості подання їх суду першої інстанції.
Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального і процесуального законодавства, а матеріали справи просить направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на порушення судом приписів статей 182, 210, 321, 328, 331, 387 Цивільного кодексу України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 24, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України. Касатор вважає хибним висновок суду про приналежність спірного нерухомого майна відповідачеві, оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту держаної реєстрації такого права, а не з моменту видачі правовстановлюючого документу. Скаржник зауважує на тому, що апеляційним судом помилково не оцінені копії ухвали господарського суду Житомирської області від 06.11.07 у справі №№4/194"Б" про визнання банкрутом ОП "Малинський спецкар'єр" та витяг про реєстрації права власності на нерухоме майно №17036509 від 13.12.07 за яким право власності на спірне майно зареєстроване за іншими юридичними особами - ТОВ "Граніт ЛТД" і ТОВ "Фінансово-консультаційна компанія".
Від Малинської районної ради і Орендного підприємства "Малинський спецкар'єр" відзивів на касаційне подання судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представників прокуратури і відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що за зверненням Любовицької територіальної громади прокуратурою Малинського району була проведена перевірка дотримання вимог законодавства щодо перебування комунального майна у володінні Орендного підприємства "Малинський спецкар'єр". В ході проведеної перевірки встановлено, що відповідач набув право власності на базу відпочинку - приміщення і майно на земельній ділянці площею 14,9 га, розташовану в селі Привітне Малинського району Житомирської області. Судами також установлено, що право власності ОП "Малинський спецкар'єр" набуто на підставі Розпорядження представника Президента України у Малинському районі №69 від 14.03.94 "Про передачу інтернату "Привітне" у власність ОП "Малинський спецкар'єр". Вказане майно з балансу Малинського територіального центру передано у власність відповідача за актом безоплатної передачі інтернату "Привітне". За результатами перевірки прокурор Малинського району 20.12.05 вніс на розгляд Малинської районної державної адміністрації протест, який розпорядженням голови Малинської РДА №465 від 21.12.05 розглянуто і задоволено - Розпорядження представника Президента України у Малинському районі №69 від 14.03.94 скасовано через невідповідність його нормам Закону України "Про приватизацію державного майна" та за відсутності у представника Президента повноважень на відчуження державного і комунального майна. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога Прокурора Малинського району Житомирської області, заявлена в інтересах держави в особі Малинської районної ради до Орендного підприємства "Малинський спецкар'єр" про витребування майна з незаконного володіння останнього. Як на підставу позову прокурор посилався на те, що відповідач незаконно володіє спірним майном, оскільки воно є власністю територіальної громади Малинського району. Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Таким чином, вказані прокурором у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення позову такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Як установлено апеляційним судом, прокурором не надано, і відповідно, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, інших доказів в підтвердження права власності позивача на спірне майно. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Апеляційним судом установлено, що згідно свідоцтва серії ЯЯЯ№083210 про право власності на нерухоме майно від 07.10.05, яке видане виконавчим комітетом Любовицької сільської ради на підставі її рішення від 30.06.05, право власності на спірне майно зареєстровано за ОП "Малинський спецкар'єр". Відповідно до приписів пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за №157/6445, свідоцтво про право власності відноситься до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, тобто ним підтверджується правомірність набуття права власності. Разом з цим, факт приналежності спірного майна відповідачеві підтверджується і рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.03.05 у справі №12/143"Д", рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.05.05 у справі №12/3254 та постановою Господарського суду Житомирської області від 21.02.07 у справі №6/1116-НМ, які набрали законної сили. Посилання прокурора на помилковість неприйняття апеляційним судом додаткових доказів у справі не
може бути підставою для скасування постанови у справі,оскільки такі докази приймаються судом, у випадку обґрунтування неможливості подання їх місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та мають бути належним чином засвідчені. При цьому повинні бути доведеними обставини, що об'єктивно перешкоджали прокурору подати ці докази місцевому господарському суду. Інші доводи касаційного подання також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого апеляційним судом та стосуються оцінки доказів у справі. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. За таких встановлених обставин справи, колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не вбачається, тому переглянута постанова відповідає приписам чинного законодавства та обставинам справи, а відтак підстави для її скасування відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.11.08 у справі №6/222"НМ" залишити без змін.
Касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Гоголь
В.Швець