№ справа:118/7809/12Головуючий суду першої інстанції:Паніна Павліна Євгенівна
№ провадження:11/190/772/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.
"18" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді- Язєва С.О.,
Суддів- Опанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,
за участю прокурора - Артеменко О.Д.,
засудженого захисника- ОСОБА_6, - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Феодосії АР Крим, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1, не судимого
засуджено:
- за ст.122 ч.1 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ст.296 ч.3 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ст.386 КК України у виді 5 місяців арешту.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначене покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком, 06 серпня 2012 року приблизно о 15 годині ОСОБА_6, знаходячись біля Будинку культури, розташованого за адресою: Сімферопольський район, с. Новоандріївка вул. Перемоги, 43, будучи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, відкрито нехтуючи елементарними правилами поведінки, моральності, поваги до особи, безпричинно став здійснювати хуліганські дії відносно ОСОБА_8 На вимогу ОСОБА_9 припинити хуліганські дії ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, які не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я.
ОСОБА_6, знаходячись біля магазину розташованого за адресою: Сімферопольський район с. Новоандріївка вул. Перемоги, 34А, діючи в групі з особою, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, відкрито нехтуючи елементарними правилами поведінки, моральності, поваги до особистості, продовжив безпричинно здійснювати хуліганські дії відносно ОСОБА_10, який помітивши хуліганські дії, вчинені ОСОБА_6 і особою, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, намагаючись припинити хуліганські дії останніх, підійшов до них і зажадав припинити хуліганські дії відносно ОСОБА_8 Однак ОСОБА_6 і особа, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, проявляючи особливу зухвалість, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, нанесли ОСОБА_10 тілесні ушкодження по різним частинам тіла. Хуліганські дії ОСОБА_6 і особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, припинили після погроз ОСОБА_10 викликати міліцію.
Крім того, 06 серпня 2012 року приблизно о 19 годині, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, при вчиненні хуліганських дій, знаходячись за магазином, розташованим за адресою: Сімферопольський район с. Новоандріївка вул. Перемоги, 34А, навмисно наніс ОСОБА_10 тілесні ушкодження середньої тяжкості такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
16 серпня 2012 року приблизно о 15 годині, ОСОБА_6 знаходячись в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на примус потерпілого ОСОБА_8 до відмови від давання показань на досудовому слідстві по кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.296 КК України, шляхом застосування фізичного насильства над потерпілим ОСОБА_8 схиляв останнього до відмови від давання показань або дачі завідомо неправдивих показань. Після чого ОСОБА_6 зайшов в домоволодіння за вищевказаною адресою, де знаходилася ОСОБА_11, приставив до горла потерпілої кухонний ніж, висловлював ОСОБА_11 погрози вбивством та знищення майном з метою залякування потерпілої і спонукання її до відмови від давання показань у кримінальній справі.
В апеляції захисник просить вирок змінити, виключити з обвинувачення епізод, інкримінований ОСОБА_6, за ст.386 КК України.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що потерпіла ОСОБА_11 не змогла пояснити чому саме ОСОБА_6 приставляв до її горла ніж, його мотиви та що він їй при цьому говорив.
Крім того, апелянт вказує на те, що показання свідка ОСОБА_12 не узгоджуються з показаннями потерпілої.
На думку захисника, не задовольняючи клопотання про виклик до суду свідка ОСОБА_12, суд у своєму вироку, пославшись на ст. 306 КПК України при оголошенні свідчень цього свідка і включивши їх у вирок як доказ винності ОСОБА_6 за ст. 386 КК України, порушив вимоги кримінально-процесуального законодавства.
Також захисник вказує на фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, оскільки, як вважає апелянт, рапорти дільничного, прийняття усної заяви від ОСОБА_11 складені не в хронологічному порядку.
Захисник також стверджує, що в ході досудового слідства на його підзахисного чинився моральний тиск з боку працівників міліції, у зв'язку з чим він був змушений написати з'явлення із зізнанням у скоєнні злочину за ст.386 КК України.
Разом з тим, в апеляції захисник просить пом'якшити призначене покарання та звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що, постановляючи вирок, суд не врахував щире каяття засудженого у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.122 ч.1, 296 ч.3 КК України, часткове визнання вини за вказаними статтями, а також його сімейний стан та характеристики з місця проживання.
Засуджений ОСОБА_6 у своїй апеляції також просить вирок суду змінити, виключити з обвинувачення епізод за ст.386 КК України, а також призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Свої доводи засуджений, як і його захисник, мотивує тим, що вирок суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки вказані у вироку показання потерпілої та свідка ОСОБА_12 є суперечливими.
ОСОБА_6 стверджує, що він не погрожував потерпілій ОСОБА_13, а з'явлення із зізнанням його змусив написати дільничний ОСОБА_14
Також апелянт звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_15 в ході судового слідства пояснила, що ніж, яким нібито він погрожував потерпілій, на слідчі дії принесли працівники міліції, і вдома у потерпілої такого ножа вона не бачила.
Засуджений, як і його захисник також вказує на фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, оскільки в матеріалах справи є суттєві протиріччя.
Крім того, на думку засудженого, при постановленні вироку, суд не прийняв до уваги його сімейний стан, характеристики з місця проживання, щире каяття, визнання вини, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких, прокурор заперечував проти апеляції та просив вирок залишити без зміни, захисника та засудженого, які просили пом'якшити призначене покарання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що вони задоволенню, а вирок суду зміні не підлягають з наступних підстав.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні ним злочинів, за які він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.
Дії ОСОБА_6 за епізодами грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, пов'язаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, а також в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості ,судом першої інстанції були правильно кваліфіковані відповідно за ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, що не оспорюється в апеляційних скаргах.
Також колегія суддів знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в повному обсязі пред'явленого йому органами досудового слідства обвинувачення за епізодом обвинувачення за ст. 386 КК України. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно показанням потерплої ОСОБА_11, яка в судовому засіданні неодноразово, послідовно поясняла, що 16 серпня 2012 року, знаходячись у будинку АДРЕСА_2 чула, як між її сином ОСОБА_8 та ОСОБА_6 була сварка. Потім до її кімнати зайшов ОСОБА_6, приставив ніж до горла і сказав, щоб вона забрала заяву з міліції, яку написав її син. При цьому він говорив, що вб'є потерпілу і спалить її дім. Дану загрозу вона сприйняла як реальну і небезпечну для життя. Потім у кімнату зайшов ОСОБА_12 і відняв у ОСОБА_6 ніж.
Свідок ОСОБА_16, чиї показання були оголошені судом в порядку ст.306 КПК України, у ході досудового слідства пояснив, що у серпні 2012 року він знаходився на подвір'ї ОСОБА_8, де проживав деякий час. Після вживання алкогольних напоїв ОСОБА_6 поцікавився у ОСОБА_8, коли той забере заяву з міліції або хоча б змінить показання. На що ОСОБА_8 відповів, що змінювати показання не має наміру. Після чого ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 один удар кулаком в обличчя, від якого він впав на бетонну поверхню. Він заспокоїв ОСОБА_6, та вони продовжили пити горілку. ОСОБА_6 сп'янів та знов почав висловлювати погрози в бік ОСОБА_8, потім наніс ОСОБА_8 удар ногою в обличчя, від якого ОСОБА_8 впав та знепритомнів. Пізніше свідок бачив, як ОСОБА_6 взяв на кухні ніж та цим ножем погрожував ОСОБА_11 Він вихопив з рук ОСОБА_6 ніж та залишив його на кухні.
Дані показання були підтверджені свідком ОСОБА_16 при проведенні очних ставок з ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 132-133) та з ОСОБА_17 (т.1 а.с. 134-36), а також при проведенні відтворення обстановки та обставини події, в ході якого ОСОБА_16 на місці показав та пояснив, як та чому ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_8 (т.1 а.с. 199-203).
Показання потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_16 взаємоув'язуються, не суперечать один одному та відповідають фактичним обставинам справи та об'єму обвинувачення, який встановлений судом, тому обґрунтовано прийняв їх як достовірні та об'єктивні докази.
Доводи захисника про порушення судом вимог ст. 257, 306 КПК України при оголошенні показань ОСОБА_16 спростовуються матеріалами справи, з яких видно, що ці показання оголошені на підставі заяви свідка про неможливість явки до суду, а суд прийняв рішення про оголошення показань після з'ясування думки учасників процесу (т. 2 а.с.131, 199).
Пояснення потерпілої ОСОБА_11 повністю підтверджується даними протоколу огляду місця події, відповідно до якого у домоволодінні АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 у присутності двох понятих вилучений ніж (т.1 а.с.46), який в судовому засіданні ОСОБА_11 при огляді речових доказів впізнала як той самий ніж, яким їй загрожував ОСОБА_6, примушуючи її забрати заяву ОСОБА_8 та змінити показання.
При цьому суд правильно вказав на те, що покази свідка ОСОБА_15, про те, що вона до 16.08.2012 року не бачила в домі ОСОБА_11 ножа, яким ОСОБА_6 погрожував потерпілій не мають правового значення, оскільки ОСОБА_15 у суді поясняла, що саме цей ніж був ОСОБА_11 впізнаний як такий, яким їй погрожував підсудний.
З висновку судово-медичної експертизи №124-М встановлено, що наявні у ОСОБА_8 на дату огляду садна задньої поверхні проекції верхнього краю правого ліктьового суглоба і зовнішньої поверхні правого колінного суглоба могли утворитися в інтервалі 12-24 години до настання смерті від дії тупого предмета і мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
З матеріалів справи вбачається, що заява про злочин, який скоєний ОСОБА_6 06.08.2012 року, підписана особисто ОСОБА_8 та надійшла до Сімферопольського РВ 09.08.2012 року та після проведеної перевірки за фактом скоєння хуліганських дій відносно ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - 11.08.2012 року була порушена кримінальна справа за ст. 296 ч.2 КК України (т. 1 а.с. 1,26,27, 30).
Крім того доводи підсудного та його захисника в тому, що в ході досудового слідства на ОСОБА_6 чинився моральний тиск з боку працівників міліції, у зв'язку з чим він був змушений написати заяву із зізнанням у скоєнні злочину за ст.386 КК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки по даному факту була проведена службова перевірка та дана об'єктивна оцінка цим діям.(т. 2 а.с. 145-146).
У ході дослідження матеріалів справи колегією суддів не було виявлено порушень кримінально - процесуального закону в збиранні доказів по справі, також не встановлено обставин які б ставили під сумнів їх достовірність. Докази, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам закону, є достовірними та допустимими.
Покарання засудженому ОСОБА_6, на думку колегії суддів, призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, у тому числі на які є посилання в апеляційній скаргах, а саме: за місцем проживання характеризується посередньо, за характеристикою дільничного інспектора характеризується негативно як особа, схильна до скоєння правопорушень, офіційно не працевлаштований, не має постійної реєстрації місця проживання, на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, не одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4,
Обставин, які пом'якшують покарання підсудному, по справі не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання підсудному, суд правильно визнав вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_6 не визнавав свою вину по всім епізодам обвинувачення та не розкаювався у скоєнні інкримінованих йому злочинів, тому суд обґрунтовано не прийняв їх до уваги як пом'якшуючі покарання засудженого обставини.
Враховуючи дані про особу засудженого, які свідчать про стійку направленість до скоєння злочинів (т. 2 а.с. 15), колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно призначено покарання ОСОБА_6, у межах санкцій 122 ч.1, 296 ч.3, 386 КК України, яке є необхідним і достатнім для обмеження прав та свобод засудженого і його виправлення, а також буде дієвим засобом для попередження скоєння ОСОБА_6 нових злочинів, у зв'язку з чим вирок суду зміні не підлягає.
Керуючись п. 11 перехідних положень КПК України (в ред. 2012 р.) ст. ст. 365-366 КПК, 367 України (в ред.1960 року), колегія суддів:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року, стосовно ОСОБА_6 за ст.ст.122 ч.1, 296 ч.3, 386 КК України - залишити без змін.
Судді
Язев С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.