№ справа:121/792/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Ганич Микола Федорович
№ провадження:11-кп/190/234/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.
"18" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЯзєва С.О.
СуддівДорошенко Т.І., Куртлушаєва І.Д.
за участю прокурора Артеменко О.Д.
при секретарі за участю обвинуваченого захисникаПавленко М.В. ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження №12013130800000044 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року у відношенні
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднане невідбуте покарання за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011 року за ч.4 ст.296 КК України та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Як встановлено вироком, ОСОБА_7, в період умовно-дострокового звільнення від покарання, 08.08.2012 року, приблизно о 03-30 год., біля будинку АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, умисно наніс удар сокирою в область голови ОСОБА_9, заподіявши тим самим потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми: багатооскольчатого перелому лобної кістки зліва з переходом на основу черепа, перелому верхньої стінки лівої орбіти, забою головного мозку середнього ступеня, забитої рани лівої брові; синця на повіках лівого ока, птозу верхньої повіки лівого ока третього ступеню, ретробульбарної гематоми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
В апеляції захисник ОСОБА_8, не оспорюючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ст.124 КК України, як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, визнати обставиною, яка пом'якшує покарання, надання ОСОБА_7 допомоги потерпілому, та застосувати до обвинуваченого міру покарання не пов'язану з позбавленням волі.
Свої вимоги мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням кримінального закону.
Як вказує апелянт, суд дав неправильну оцінку діям ОСОБА_7, що намагався присікти протиправні дії ОСОБА_9, який у стані алкогольного сп'яніння в компанії інших осіб на дитячому майданчику хуліганив та порушував спокій, тобто, на думку захисника, обвинувачений знаходився у стані необхідної оборони суспільних інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Крім того, захисник вважає, що при призначенні покарання суд не в повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, оскільки після того, як ОСОБА_7 не зміг наздогнати інших правопорушників, він повернувся до потерпілого та почав надавати йому необхідну допомогу, що відповідно до п.2-1 ст.66 КК України, повинно бути визнане обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, та враховане судом при призначенні покарання.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги захисника та в останньому слові просив її задовольнити; захисника, який підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги; прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок - без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, ретельно досліджених під час судового провадження, яким суд дав належну оцінку.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 при нанесенні удару сокирою в область голови ОСОБА_9 діяв з метою присікти протиправні дії потерпілого, тобто у стані необхідної оборони, не ґрунтуються на законі та об'єктивно спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Як визначено у ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно з показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 у судовому засіданні, 08.08.2012 року, приблизно о 03-00 год. ночі він прокинувся від шуму, який доносився з дитячого майданчику. Він зробив зауваження, але у відповідь почув нецензурну лайку та шум не припинився. Особисто ОСОБА_9 образив його та почав втікати, але він наздогнав його та вдарив.
Виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, враховуючі поведінку обвинуваченого, який з метою нанесення тілесних ушкоджень, наздогнав ОСОБА_9 та довів свій умисел до кінця, предмет злочину (сокира), яким ОСОБА_7 наніс удар, а також характер та локалізацію тілесних ушкоджень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність умислу в обвинуваченого на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Як встановлено судом та підтверджується зібраними у провадженні доказами, обстановка, яка виникла між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 08.08.2012 року не становила будь-якої загрози життю та здоров'ю обвинуваченого та не вимагала від нього захисту своїх прав та інтересів таким чином. Під час конфлікту ОСОБА_9 не посягав на життя чи здоров'я ОСОБА_7 та будь-яких тілесних ушкоджень йому не наносив.
Дані обставини, окрім показань обвинуваченого ОСОБА_7, підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що конфлікт із засудженим дійсно розпочався із-за того, що вони з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 голосно спілкувалися на дитячому майданчику. Хтось з мешканців будинку зробив їм зауваження, а обвинувачений у грубій формі вимагав від них піти з майданчика. Вони пішли та по дорозі він відчув сильний удар у ліву скроневу частину голови.
Факт відсутності загрози ОСОБА_7 зі сторони ОСОБА_9 під час конфлікту підтверджується також показаннями очевидців події свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, які показали, що вночі 08.08.2012 року вони знаходилися на дитячому майданчику та розмовляли, хтось з мешканців будинку зробив їм зауваження, вони вирішили піти в інше місце, обвинувачений наздогнав їх та вдарив сокирою ОСОБА_13, який йшов позаду.
Показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Таким чином, як вбачається з наведеного, ОСОБА_7 не перебував у стані необхідної оборони, оскільки в цей момент з боку потерпілого не було реальної загрози та не існувало суспільно небезпечного посягання на життя і здоров'я обвинуваченого.
Всебічно та повно перевіривши наявні у провадженні докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, правильно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя в момент заподіяння. Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
У відповідності зі ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії тяжких.
Згідно з даними про особу, ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, до взяття під варту був працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив новий злочин через нетривалий час після умовно-дострокового звільнення з міст позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
В якості обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд першої інстанції врахував часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, що знайшло своє підтвердження матеріалами провадження.
В якості обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7, суд обґрунтовано визнав рецидив злочинів.
Виходячи з тих обставин, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину не може бути визнано в якості обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого.
Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією статті, за якою він визнаний винним, з реальним його відбуванням, яке відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у справі не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне у порядку ст.404 КПК України виключити із вступної частини вироку вказівку суду про судиміcть обвинуваченого за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2005 року за ч.3 ст.296 КК України, яким ОСОБА_7 був засуджений на 3 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням 2 роки, яка відповідно до положень ст.89 КК України вважається погашеною.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
В порядку ст.404 КПК України виключити із вступної частини вироку Ялтинського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року щодо ОСОБА_7 вказівку суду про судимість ОСОБА_7 31.05.2005 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.296 КК України.
В іншій частині вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді
Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Куртлушаєв І.Д.