31 травня 2013 року м. Ужгород№ 807/661/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі судового засідання - Химинець В.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, ( довіреність від 03 квітня 2013 року ( а.с.38),
відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області - представник Бондар О.М. ( довіреність від 27.12.2012 року) ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області визнання протиправними дій, скасування вимог, про відшкодування шкоди, заподіяне незаконним рішенням , -
Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 31 травня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 червня 2013 року.
14 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі по нарахуванню недоїмки згідно вимоги від 31.01.2013 року № Ф 1382 - Ф в сумі 4572,42 гривень та № Ф 956 - Ф від 05.02.2013 року в сумі 499,11 гривень, визнання нечинними та скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі про сплату боргу від 31.01.2013 року № Ф 1382 - Ф в сумі 4572,42 гривень та № Ф 956 - Ф від 05.02.2013 року в сумі 499,11 гривень, відшкодування шкоди завданої протиправними діями управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі в сумі 1000 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та пояснив, що в березні 2013 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу від 31.01.2013 року № Ф 1382- в сумі 4572,42 гривень та вимогу № Ф 956-Ф від 05.02.2013 року в сумі 499,11 гривень. Вимогу від 31.01.2013 року № Ф 1382- в сумі 4572,42 гривень незаконними, так як протягом другої половини 2012 року нею здійснено перехід на загальну систему. Із змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що така нарахована за цілий рік, проте повинна була бути нарахована тільки за період перебування платника на спрощеній системі оподаткування.. Вимога про сплату боргу від 05.02.2013 року № Ф-959-Ф є незаконною у зв'язку із оскарженням до Закарпатського окружного адміністративного рішення від 19.11.2012 року № 1260 за яким накладено УПФ штрафу у розмірі 298, 80 грн. та нарахованої пені у розмірі 200, 24 грн. Просить відшкодувати шкоду завдану протиправними діями в розмірі 1000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмове заперечення, де зазначає,, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року була платником єдиного податку. Управлінням ПФУ в Іршавському районі платнику єдиного податку ОСОБА_1 була надіслана вимога про сплату боргу від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф за 2012 рік в розмірі 4572,42 грн. 01.02.2013 року за реєстраційним № 2477 ОСОБА_1 подано звіт про суми нарохованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, згідно якого самостійно визначила суму єдиного внеску в розмірі 2255,85 грн., яка на сьогоднішній день не сплачена. В зв"язку з виниклою розбіжністю заборгованості у позивачки 17.04.2013 року для всебічного з"ясування, управлінням ПФУ та ДПІ в Іршавському районі проведено уточнюючий акт-звірки за № 50 згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року була платником єдиного податку, а з 01.07.12 р. по 31.12.12 р. - платником загальної системи оподаткування. Вимога про сплату боргу №Ф 956-Ф від 05.02.2013 року в сумі 499,11 грн. сформована на підставі рішення №1260 від 19.11.2012 року, яке позивачкою оскаржувалось до Закрпатського окружного адміністративного суду. Вважають позовні вимоги необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а тому просять суд відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 31 січня 2013 року начальником УПФУ в Іршавському районі винесено Вимога про сплату боргу № Ф1382-Ф у зв'язку із заборгованістю станом на 21 січня 2013 року зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 в сумі 4572, 42 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ст. 25 Закону, визначено заходи впливу та стягнення які вживаються органами пенсійного фонду. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон 2464), платниками єдино внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п.3 ч.1 ст.7 Закону 2464).
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону 2464).
Частиною 2 статті 6 цього Закону, визначено обов'язки платника єдиного внеску, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 цієї статті).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, поданим до УПФУ в Іршавському районі річним звітом ( а.с.55) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ОСОБА_1 самостійно визначила суму, на яку нараховується єдиний внесок в розмірі 2255,85 грн .
Згідно наданого відповідачем акту звірки даних УПФ та ДПІ в Іршавському районі № 50 від 17 квітня 2013 року ( а.с.56), вбачається що платник ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року по червень 2012 року була платником єдиного податку, з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року перебувала на зальній системі оподаткування.
Згідно поданого відповідачем повідомлення - розрахунку, Управлінням пенсійного фонду в Іршавському районі розрахунок здійснено за цілий 2012 рік із мінімального страхового внеску за кожен місяць в загальній сумі 4572,42 грн. ( а.с.58).
Як слідує із наданих пояснень в судовому засіданні представником відповідача Управлінням пенсійного фонду України в Іршавському районі відповідно до ст. 25 Закону та на підставі картки особового рахунку платника, рішення № 1260 від 19.11.2012 року, на підставі акту звірки за № 50 від 17.04.2013 року між управлінням ПФУ та ДПІ в Іршавському районі було сформовано вимогу про сплату недоїмки від 03 травня 2013 року за 1382-Ф в розмірі 2754, 96 грн. та надіслано платнику ОСОБА_1 Відповідач стверджував, що позивачкою ОСОБА_1 сума боргу частково сплачена, а саме погашено застосовану фінансову санкцію на підставі рішення № 1260 від 19.11.2012 року в розмірі 499,11 грн. Отже заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 2255, 85 грн.
Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду від 27.09.2010 року № 21-5, . Розділу VІ, п.6.3. визначено порядок надіслання вимог: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. У випадку, передбаченому підпунктом "а" цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до переконання , що відповідачем в порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 4 цього Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з порушенням вимог п. 3 ч.1 ст. 7 цього Закону та без дотримання вимог Інструкції № 21-5, п.6.3 сформована вимога від 31 січня 2013 року та така підлягає скасуванню, а відповідно дії пов'язані із її винесенням є протиправними .
Щодо оскаржуваної вимоги про сплату боргу № ф 956-Ф від 05.02.2013 року в сумі 499,11 грн.
Судом встановлено, що дана вимога сформована на підставі рішення № 1260 від 19.11.2012 року, Позивачем була оскаржена до Закарпатського окружного -адміністративного суду, 21 березня 2013 року за результатами розгляду винесена постанова, якою в задоволенні позову відмовлено. Рішення № 1260 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" (а.с.5), яким, на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 298,87 грн. та нараховано пеню у розмірі 200,24 грн.
Як встановлено в судовому зсіданні на підставі вказаного рішення 30 квітня 2013 року Державною виконавчою службою Іршавського районного управління юстиції здійснено стягнення ( зігдно із квитанцією від 30.04.2013 року) з ОСОБА_1 суму боргу на користь УПФ в суму 499,11 грн ( а.с.77) та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виходячи із вищенаденого контролюючим органом винесено було рішення в порядку п.2 ч.11 ст. 25 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та у відповідності до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду від 27.09.2010 року № 21-5, п. 7.2.2. Розділу VІІ, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
У зв'язку з цим суд приходить до переконання, що наявність вказаного рішення не давало відповідачу права на прийняття оскаржуваної вимоги від 05 лютого 2013 року.
Дії управління пенсійного фонду України у Іршавському районі про нарахування штрафу та пені в сумі 499, 11 грн..є протиправними
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судом під час офіційного з'ясування обставин справи встановлено протиправність висновків посадових осіб відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України зобов'язаний ухвалити рішення, яким позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вимог УПФУ в Іршавському районі від 31 січня 2013 року N Ф 1382-Ф, від 05 лютого 2013 року N Ф956-Ф - задоволити.
Щодо позовної вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі в розмірі 1000 гривень, суд приходить до переконання, що така не підлягає задоволенню, так як позивачем не доказано перебування на лікарняному під час винесення відповідачем оскаржуваних вимог, відсутній зв'язок між наданими позивачем листками непрацездатності та відшкодуванням шкоди в розмірі 1000 гривень, інших доказів суду не надано, а відповідно дана вимога є не доведеною достатніми та допустимими доказами, а отже не підлягає до задоволення.
Перевіривши рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про визнання протиправними дій, скасування вимог, відшкодування шкоди, заподіяне незаконним рішенням - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління пенсійного фонду України у Іршавському районі про нарахування недоїмки згідно вимоги від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф в сумі 4572, 42 грн та № Ф 956-Ф від 05.02.2013 року в сумі 499, 11 грн.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Управління пенсійного фонду України в Іршавському районі від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф в сумі 4572, 42 грн та № Ф 956-Ф від 05.02.2013 року в сумі 499, 11 грн. В задоволенні решт позовних вимог слід відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти, сплачені позивачем як судовий збір в загальному розмірі 50, 71 гривень (п'ятдесят гривень, 71 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяТ.В. Скраль