19 червня 2013 року 810/1850/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про скасування вимоги,
17.04.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Позивач, Підприємець) до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області (далі - Відповідач, Управління) про скасування вимоги від 12.03.2013 №154-У про сплату боргу по сплаті єдиного внеску у сумі 2312,07 грн. (далі - Вимога).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Вимога сформована незаконно та підлягає скасуванню, оскільки фізичні особи-підприємці, що обрали особливі умови оподаткування, не зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а отже вважає, що у відповідача відсутні підстави для надсилання позивачу вимог про сплату боргу.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 18.09.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області.
Згідно довідки № 83 від 19.09.2007 позивач взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків.
Із заперечень Відповідача на адміністративний позов вбачається, що 10.12.2012 Управлінням сформовано аналогічну оскаржуваній вимогу про сплату боргу та направлено позивачеві, яку останній отримав 29.01.2013. Зазначену вимогу Позивач не сплатив.
12.03.2013 Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області вимогу до ФОП ОСОБА_1 №Ф-154-у про сплату боргу по сплаті єдиного внеску у сумі 2312,07 грн. направлено на примусове виконання до ВДВС Рокитнянського районного управління юстиції.
Не погоджуючись з Вимогою відповідача №Ф-154-у, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в системі пенсійного забезпечення в період, за який сформовано оскаржувану Вимогу про сплату єдиного внеску, є Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Пунктом 5 статті 14 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV визначено, що страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України від 08.07.2010 № 2461-17 «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесено зміни у Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, підпунктом 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV визначено, що особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Пунктом 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону є квартал.
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV (в редакції до 01.01.2011), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками у строки визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із частиною третьою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV (в редакції до 01.01.2011), територіальні органи Пенсійного фонду за формою та у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Статтею Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» мінімальної заробітної плати на 2011 рік у місячному розмірі з 1 січня 2011 року - 941,00 грн., з квітня 2011 року - 960,00 грн.
Згідно з приписами статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлених законом на місяць отримання заробітної плати (доходу).
Статтею 8 Закону України в «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для підприємців спрощеної системи встановлюється у розмірі 34,7%.
Таким чином, позивач зобов'язаний був сплатити страхові внески за січень-липень 2011 року у сумі 2312,07 грн. (за січень-березень 941 грн. * 34,7% = 326.53 грн./міс; за квітень-липень 960 грн. * 34,7% = 333.12 грн./міс).
Згідно частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, чинного на момент подання адміністративного позову, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд не бере до уваги посилання Позивача на вищезазначену норму, у зв'язку з тим, що вона набрала законної сили 06 серпня 2011 року, а нарахована оскаржуваною Вимогою заборгованість зі сплати єдиного внеску сформована за період січень-липень 2011 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області прийнята відповідачем на підставі та у межах чинного на момент виникнення заборгованості згідно з оскаржуваною вимогою законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню на його користь не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.