Справа №: 2/121/215/13Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.
№ провадження: 22-ц/190/3415/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Синельщікової О.В.
Суддів:Курської А.Г., Яковенко Л.Г.
При секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року,
Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_1 літ. «Г», ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 11985 грн.
Стягнено з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_1 літ. «Г», ІНН НОМЕР_1) на користь держави судові втрати в сумі 229,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2013 року виправлено описки в рішенні Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року, зазначено ініціали позивача «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_6», постанова Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2012 року по справі «№1п/0124/361/2012» замість «№2п/0124/361/2012», та у другому абзаці описової частини рішення «в сумі 40000 грн.» замість «в умі 40000 грн.».
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у позові про стягнення суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, оскільки відповідач порушив грошове зобов'язання, а саме з 1997 року не повертає йому грошові кошти, а стягнення суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яке передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, посилається на те, що, відмовивши йому у позові про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції порушив вимоги статей 23, 1167 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має невиконані зобов'язання перед позивачем і повинен повернути йому суму грошей, отриманих на придбання коробки передач для автомобілю в розмірі 1500 доларів США, які суд стягнув в еквіваленті у гривнях України.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення зазначеної суми з урахуванням інфляції відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, суд виходив з того, що грошове зобов'язання відповідача виникло в іноземній валюті і тому не може вираховуватися із застосуванням індексів інфляції гривні.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди за підстав статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.
Колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з рішенням суду, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення за вимог пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6
При апеляційному перегляді справи встановлено, що постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2012 року задоволено подання слідчого про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з застосуванням амністії.
ОСОБА_7, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.
Провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 в скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, закрито.
Цивільні позови ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 залишено без розгляду (а.с.6-7).
В постанові зазначено, що ОСОБА_6 у вересні 1997 року звернувся до ОСОБА_7 за ремонтом автоматичної коробки передач на своєму автомобілі «Форд Сієра» д.н. НОМЕР_2. З метою заволодіння коштами ОСОБА_6, діючи повторно, ОСОБА_7 повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що він за 1500 доларів США зможе замовити за кордоном та встановити, приблизно за один тиждень, нову автоматичну коробку передач для його автомобілю. ОСОБА_6, довіряючи ОСОБА_7, передав останньому кошти в сумі 1500 доларів США. Заволодівши коштами, ОСОБА_7 взяте на себе зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув, привласнив їх собі і розпорядився ними на свій розсуд, заподіявши ОСОБА_6 збиток на загальну суму 1500 доларів США, що на вересень 1997 року складало 2788,50 грн.
Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що відповідно до частини четвертої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 Цивільного процесуального кодексу України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим зробити висновок, що постанова суду про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за амністією підтверджує факт скоєння відповідачем відносно потерпілого ОСОБА_6 кримінально караних дій, наслідком яких є відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166, частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За статтею 1192 Цивільного кодексу України, якою встановлені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом першої інстанції правильно визначена до стягнення сума у 11985 грн. як еквівалент 1500 доларів США по курсу НБУ на час розгляду справи, який залишився незмінним на час апеляційного перегляду (1500 доларів США х 7,993 = 11985 грн.), але судом помилково зазначені підстави для стягнення і предмет відшкодування.
Колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що зазначена сума повинна відшкодовуватися винною особою як завдана матеріальна шкода у повному обсязі.
Що стосується стягнення зазначеної суми з урахуванням індексу інфляції за підстав статті 625 Цивільного кодексу України, то колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_6 у зазначеній частині такими, що не ґрунтуються на законі.
По-перше, положення статті 625 Цивільного кодексу України стосуються наслідків несвоєчасного виконання грошових зобов'язань у договірних відносинах, а не деліктних, як у справі, що розглядається.
По-друге, при розгляді справи не встановлено правових підстав для нарахування індексу інфляції після переведення долара США (грошової одиниці матеріальної шкоди) до курсу гривні України станом на час ухвалення рішення. Також, слід враховувати, що індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково, позовні вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування йому моральної шкоди, завданої вчиненням відносно нього злочинних дій.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з урахуванням обставин справи, обсягу моральних страждань, характеру протиправної поведінки відповідача, тривалості строку, протягом якого шкода позивачу не відшкодовується, достатньою для відшкодування моральної шкоди є компенсація у 2000 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог про відшкодування майнової та немайнової шкоди на користь позивача, звільненого від сплати судового збору в силу закону, відповідно до вимог частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 516,15 грн. (229,40 грн. + 114,70 грн. + 114,70 грн. + 57,35 грн. = 516,15 грн.).
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 11985 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 516,15 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Яковенко Л.Г.