№ справи:118/8484/12 Головуючий у 1 інстанції:Томащак Альберт Степанович
№ провадження:11-кп/190/252/13 Доповідач апеляційної інстанції:Рижова І. В.
"18" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЄвдокимової В.В.,
СуддівРижової І.В., Балахонова Б.Л.,
За участю прокурораАметової Д.С.,
потерпілої виправданого при секретаріОСОБА_6, ОСОБА_6, Оруджові Ф.А.о.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12012130810000069 за апеляційною скаргою прокурора Максимової О.Ю. на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Курган-Тюбе Курган-Тюбинської області Таджикистану, громадянин України, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: - 26.06.2012 року Київським районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, установлений іспитовий строк на 2 роки,
визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та виправданий за недоведеністю, що в його діянні є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Колегія суддів
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він з 1 серпня 2009 року до 30 листопада 2012 року злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі ? частини всіх видів доходів (заробітку), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з виконавчим листом № 2-3291/2008 від 28 листопада 2008 року. В зв'язку з цим у нього за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 12 763 грн. 70 коп.
Дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати аліментів.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинувачені у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та виправданий за недоведеністю, що в його діях є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. До такого висновку суд дійшов через те, що органами досудового слідства в основу пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 164 КК України покладений лише факт наявності заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 12 763 грн. 70 коп. за період з 1 серпня 2009 року по 30 листопада 2012 року. Проте, на думку суду, об'єктивна та суб'єктивна сторона зазначеного злочину не встановлена і не мотивована, тобто не встановлено, чи виникла дана заборгованість внаслідок умисних дій обвинуваченого, направлених на ухилення від сплати аліментів, або, навпаки, останній умисно проявляє бездіяльність (не працевлаштовується тощо) з метою злісного ухилення від сплати аліментів. Виправдовуючи ОСОБА_6, суд послався на його пояснення, згідно з якими він з 1 серпня 2009 року по 30 листопада 2012 року періодично здійснював виплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду, а у повному обсязі аліменти не сплачував внаслідок відсутності об'єктивної можливості працевлаштуватись. На підставі зазначених пояснень суд дійшов висновку, що несплата ОСОБА_6 аліментів носила вимушений характер через неможливість знайти роботу, тому його дії не можуть бути визнані злісним ухиленням від сплати аліментів. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що ОСОБА_6 мав об'єктивну можливість працевлаштуватись, отримувати заробітну плату, сплачувати аліменти або мав певні доходи, але їх приховував, в тому числі не надані відомості про його реальні доходи і статки.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати виправдувальний вирок в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним за ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 26 лютого 2012 року, із застосуванням ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Свої доводи мотивує тим, що висновок суду про вимушеність з боку ОСОБА_6 щодо невиплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини через неможливість знайти роботу, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки останній не робить спроб для працевлаштування, має об'єктивну можливість знайти роботу та отримувати доход, але відмовляється від малооплачуваної роботи, чим усвідомлено проявляє бездіяльність, в той час як потерпіла, перебуваючи в таких саме умовах, утримує дитину самостійно. За таких обставин, на думку апелянта, дії ОСОБА_6 по ухиленню від сплати аліментів носять саме злісний характер.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора потерпілу ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу, потерпілу ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 164 КК України передбачена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Об'єктом даного злочину є право неповнолітньої дитини на одержання матеріальної допомоги до її повноліття від батьків, при цьому від обох батьків, а не тільки від того, з яким проживає ця дитина.
Ухилення від сплати аліментів є як пряма відмова від сплати встановлених рішенням суду або постановою судді аліментів, так і різні дії (бездіяльність) особи, яка повинна їх сплачувати, спрямовані на повне чи часткове ухилення від їх сплати: зміна місця роботи чи проживання, приховування видів заробітку (доходів), які підлягають облікові про відрахуванні аліментів, та інші дії, що свідчать про наміри особи повністю чи частково ухилитися від сплати аліментів. При цьому поняття «злісне ухилення від сплати аліментів» оціночне. Питання про визнання ухилення злісним має вирішуватися у кожному окремому випадку з врахуванням всіх обставин справи. Зокрема, повинні враховуватись його тривалість, способи ухилення, вплив на матеріальний стан дитини, мотиви ухилення, сімейний і матеріальний стан особи, яка ухиляється від сплати аліментів.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, рішенням Сакського міськрайонного суду від 7 листопада 2008 року ОСОБА_6 зобов'язаний до сплати аліментів у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.к.п. 35).
Відповідно до примітки до ст. 164 КК України під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Згідно з довідками-розрахунками по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини, складеними державними виконавцями ВДВС Сімферопольського РУЮ, ОСОБА_6 за 2009 рік з загальної суми по сплаті аліментів в розмірі 1691 грн. сплатив 1000 грн., в 2010 році з загальної суми по сплаті аліментів в розмірі 4354 грн. сплатив 800 грн., у 2011 році з загальної суми по сплаті аліментів в розмірі 5418 грн. сплатив 1850 грн., в 2012 році з загальної суми по сплаті аліментів в розмірі 4951 грн. 45 коп. у квітні сплатив лише 800 грн. За період з 1 серпня 2009 року по 31 листопада 2012 року у ОСОБА_6 виникла заборгованість у розмірі 12 763 грн. 70 грн. (а.к.п. 26 - 27, 62). При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з квітня до 30 листопада 2012 року, тобто протягом семи останніх місяців, ОСОБА_6 не приймав заходів до сплати аліментів.
Крім того, ОСОБА_6 давав державному виконавцю зобов'язання платити аліменти щомісячно та був попереджений державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.к.п. 28).
При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_6 колегії суддів пояснив, що під час сумісного проживання з потерпілою ОСОБА_6 він утримував сім'ю, в тому числі й свою неповнолітню дитину, неофіційно працюючи таксистом на власному автомобілі. 29 вересня 2009 року він був попереджений державним виконавцем про необхідність сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина в розмірі 338 грн. 25 коп. та про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів. Проте він автомобіль продав, постійного заробітку не мав, до центру зайнятості з проханням щодо працевлаштування не звертався. Він може влаштуватись на роботу із заробітком півтори тисячі гривень, проте такий заробіток його не влаштовує, до центру зайнятості не звертався. Також пояснив, що він є працездатним, захворювань немає, інші утриманці, крім сина, відсутні. Після постановлення щодо нього виправдувального вироку також не працевлаштувався.
Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила, що її колишній чоловік ОСОБА_6 аліменти у розмірі, встановленому рішенням суду, у повному обсязі не сплачував. Матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини, крім неї, здійснюють її батьки, проте така допомога не є достатньою для забезпечення дитини необхідними речами тощо. До розгляду апеляційної скарги сплатив 350 грн.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 для отримання доходу умисно не працевлаштовується на роботу, яку об'єктивно може знайти, але яка його не задовольняє матеріально, протягом тривалого часу не надавав будь-якої допомоги своїй неповнолітній дитині, після продажу автомобіля не сплатив заборгованість по аліментах, немає інших утриманців, продовжував ухилятись від сплати аліментів після попередження про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності з боку державного виконавця, то висновки суду першої інстанції, який не визнав ухилення ОСОБА_6 від сплати аліментів злісним, не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу, а виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з постановленням нового вироку.
На підставі вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вважає за необхідне кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо (а.к.п. 31), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.к.п. 30), відсутність пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин. Крім того, ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисних злочинів, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням (а.к.п. 32, 58 - 61), проте під час іспитового строку знову вчинив умисне кримінальне правопорушення. В зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 26 лютого 2012 року, із застосуванням ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
З метою забезпечення виконання вироку необхідно взяти обвинуваченого під варту в залі суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404 - 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_6 скасувати.
Постановити новий вирок.
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 26 лютого 2012 року, із застосуванням ст. 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
З метою забезпечення заходів кримінального провадження взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду.
Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з 18 червня 2013 року.
Копії вироку вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку в судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Євдокимова В.В. Рижова І.В. Балахонов Б.Л.