Справа №: 2/123/1903/2013Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
№ провадження: 22-ц/190/3779/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.
"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Курської А.Г.
Суддів:Синельщікової О.В. Яковенко Л.Г.
При секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Шуліка Аліни Володимирівни на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року, -
28 березня 2013 року Приватне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору №SIXRRX14910125 від 12 червня 2007 року відповідач ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 2262 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця у період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином та в повному обсязі не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 18 березня 2013 року складає 45789,73 грн. та складається з заборгованості за кредитом в сумі 2262 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 12711,04 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 610,70 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 27549,34 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2156,65 грн. (процентна складова). Просив суд стягнути з відповідача суму зазначеної заборгованості.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, помилково застосував встановлену договором позовну давність з дати укладання кредитного договору, не прийняв до уваги, що за умовами укладеного договору сторони у письмовій формі домовилися про збільшення строку позовної давності стосовно виконання умов договору до 5 років. Так, кредитний договір діє до 12 квітня 2008 року, отже саме з цієї дати починається сплив позовної давності, а тому останній день позовної давності спливає 12 квітня 2013 року, а позивач звернувся до суду 20 березня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності. Отже, апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, визнає її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як зазначено в роз'ясненнях, що містяться в п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості є правильним і доведеним матеріалами справи, але позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим заборгованість у розмірі 45789,73 грн. не підлягає стягненню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладеного договору №SIXRRX14910125 від 12 червня 2007 року відповідач ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 2262 грн. за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця і період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, якщо кредитним договором визначені умови виконання основного зобов'язання, то у разі його неналежного виконання строк пред'явлення кредитором вимог про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України встановлено, що спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
При цьому частиною 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
З матеріалів справи убачається, що 12 червня 2007 року між сторонами у справі саме у письмові формі був укладений письмовий договір, який складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач висловив згоду про укладення кредитного договору саме в такій формі, про що свідчить підпис у Заяві позичальника наступного змісту: «Я виражаю свою згоду, що ця Заява разом з запропонованими Приватбанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» «Стандарт», Тарифами - складає між мною та банком кредитно-заставний договір. Я підтверджую, що вся надана інформація достовірна. Зобов'язуюсь про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 днів від моменту їх виникнення. Також відповідач засвідчив своїм підписом про те, що ознайомився і згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були надані у письмовій формі, та своїм підписом підтвердив факт про надану повну інформацію про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк».
Заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає договір на надання банківських послуг, а тому між сторонами виникли договірні відносини, що походять з кредитного договору.
Відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсоткам за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Таким чином, сторони у письмовій формі домовилися про збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором до 5 років, що не заборонено положеннями ст. 259 ЦК України.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Враховуючи вищевикладене, сторони досягли згоди та уклали кредитний договір, в якому передбачили, що позовна давність, встановлена законом, збільшена за домовленістю сторін, а відтак момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.
Положеннями статті 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Кредитний договір діє до 12 квітня 2008 року, отже саме з цієї дати починається застосування п'яти років, а тому останній день позовної давності спливає не 12 квітня 2012 року, а 12 квітня 2013 року. Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 28 березня 2013 року (а.с. 2), тобто у межах строку позовної давності.
Судова колегія, перевіряючи матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позивачем розмір заборгованості визначений правильно і підтверджено матеріалами справи (а.с. 3 - 16), зокрема довідкою про розрахунок заборгованості, заявою відповідача про надання кредиту, Умовами кредитного договору тощо.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Як зазначено в роз'ясненнях, що містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 10561 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Але відповідач ОСОБА_7 не звертався до суду першої інстанції з заявою про зменшення розміру неустойки, та не надав такої мотивованої заяви суду апеляційної інстанції, а тому колегія суддів з власної ініціативи не вправі була входити в обговорення цього питання.
Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
З повідомлення про вручення поштового відправлення убачається, що ОСОБА_7 особисто отримав судову повістку-повідомлення про час та місце розгляду зазначеної цивільної справи 24 травня 2013 року (а.с. 44).
Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився особисто у судове засідання і не скористався правом направити свого представника, судова колегія виходячи з вимог закону про строки розгляду справи, вважає за необхідне справу розглянути у його відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Неявка осіб, які беруть учать у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті за доводами апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, то судова колегія в межах наданих їй повноважень, передбачених статтями 307 та 309 Цивільного процесуального кодексу України, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором заборгованості станом на 18 березня 2013 року у розмірі 45789,73 грн., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 2262 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 12711,04 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 610,70 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 27549,34 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2156,65 грн. (процентна складова).
Керуючись ст.ст. 88, 303, 305, 307, 309, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Шуліка Аліни Володимирівни задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором SIXRRX14910125 від 12 червня 2007 року в сумі 45789 (сорок п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп., а також понесені судові витрати в сумі 457,90 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді