Справа №: 22-ц/190/3959/13Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівАдаменко О.Г., Горбань В.В.
При секретаріВостріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором доручення, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2013 року,
12 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором доручення, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 липня 2011 року між сторонами був укладений договір доручення, за яким позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу консультації та юридичні послуги відносно захисту інтересів останнього в суді, прокуратурі та у кримінальних справах, а саме по вирішенню питання, пов'язаного з виселенням невстановлених осіб з квартири АДРЕСА_1 шляхом пред'явлення позову до суду, з подальшим пред'явленням виконавчого листа до ДВС, скасування заочного рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 березня 2011 року у cправі №2-1413/11. За договором сторони домовились, що за вказані послуги відповідач сплачує позивачу винагороду у сумі 32 000 грн. Позивач вказує, що свої обов'язки за договором він виконав у повному обсязі, проте, відповідач сплатив йому лише 4 000 грн., у зв'язку з чим, просив стягнути з нього заборгованість за договором доручення у сумі 28 000 грн. Kpiм того, позивач вказує, що оскільки вказані грошові кошти йому були необхідні для лікування, він певні періоди проходив стаціонарне лікування, відповідач своїми діями завдав йому моральні страждання, погіршилося здоров'я, був порушений звичний уклад життя, стосунки з оточуючими тощо, у зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає про те, що суд проігнорував його пояснення стосовно виконання ним взятих на себе зобов'язань по виселенню у судовому порядку ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1, в яку невдовзі вселився ОСОБА_7
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, оскільки ОСОБА_6 не представляв у суді його інтереси, а представляв інтереси ЖБК -78. Довіреності на ім'я ОСОБА_6 він не надавав.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України. Згідно поштових повідомлень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали судові повістки 31.05.2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором доручення та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 вчинялись зазначені ним у позові дії, не як представником ОСОБА_7, а як представником ЖБК-78 на підставі довіреності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам норм матеріального (ст.ст. 1000,1003 ЦК України) та процесуального (ст.ст.10,11, 60,212 ЦПК України) права.
Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретним та здійсненими.
Згідно ч.1 ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Як було встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2011 року між сторонами був укладений договір доручення, згідно п. 1.1 якого, ОСОБА_6 зобов'язався надати ОСОБА_7 консультаційні та юридичні послуги відносно захисту інтересів останнього (представництво) у суді, прокуратурі, міліції по цивільних, адміністративних та кримінальних справах щодо вирішення питання, пов'язаного з виселенням невстановлених ociб з квартири АДРЕСА_1 шляхом пред'явлення позову до суду, наступним пред'явленням виконавчого листа до ВДВС, скасування заочного рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 березня 2011 року у справі №2-1413/11 (а.с.4).
Пунктом 2.1 даного договору передбачено, що вказані послуги надаються замовнику, зокрема, шляхом безпосередньої участі i представництва ОСОБА_7 у суді, міліції, прокуратурі по цивільних, адміністративних, кримінальних справах; за п.4.1. договору винагорода виконавця договору складає 32 000 грн. за виконання послуг, передбачених п. 1.1. договору, яку замовник повинен сплатити.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Залізничного районного суду м. Сімферополя знаходилась цивільна справа №2-1413/11 за позовом ОСОБА_8 до ЖБК -78 про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1, заочним рішенням суду від 30 березня 2011 року позов було задоволено.(а.с.10).
23 травня 2011 року ОСОБА_6, як представником ЖБК-78 за довіреністю від 12 квітня 2011 року, була подана заява до суду про скасування вищевказаного заочного рішення суду. Ухвалою суду від 13 вересня 2011 року заяву було задоволено, заочне рішення скасовано (а.с.9) та ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2011 року позов ОСОБА_8 залишено без розгляду. (а.с.8).
03 жовтня 2011 року ОСОБА_6, як представником за довіреністю ЖБК-78, був пред'явлений зустрічний позов про виселення ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим суду від 07 листопада 2011 року позов Житлово-будівельного кооперативу №78 задоволено, після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_6 одержано виконавчий лист, який пред'явлено до ВДВС для виконання.
Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що дії по виселенню із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8 було вчинено ОСОБА_6 з квітня 2011 року по жовтень 2011 року за довіреністю ЖБК-78 та не на виконання договору доручення від 07 липня 2011 року, а в інтересах ЖБК-78. (а.с.28).
Крім того, при розгляді цивільної справи №2-1413/11 за позовом ОСОБА_8 до ЖБК-78 та за зустрічним позовом ЖБК-78 до ОСОБА_8 про виселення, ОСОБА_7 не був стороною у справі, що виключало можливість представляти його інтереси у зазначеній справі будь-якою особою.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач на виконання договору доручення, надавав послуги відносно захисту інтересів ОСОБА_7 у суді, як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 не видавав ОСОБА_6 довіреності на виконання договору доручення. А враховуючи, що відповідно до вимог ст.42 ЦПК України представник може діяти в суді лише на підставі довіреності, виданої довірителем, яка ОСОБА_7 не видавалась, та ОСОБА_7 не був стороною у справі, то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 діяв у суді у цивільній справі №2-1413/11 як представник ОСОБА_7
Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення моральної шкоди, то вони є необґрунтованими, а тому судова колегія їх відхиляє.
Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України), дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам, згідно зі ст.212 ЦПК України, та постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 305 ч.2, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.