Провадження № 2/754/2460/13
Справа № 754/4760/13-ц
18.06.2013 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Смирнової Є.П.
при секретарі Грей О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом
ОСОБА_1 до
ОСОБА_2,
3-я особа: ОСОБА_3, -
про визнання особи такою, що втратила
право користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. При цьому позивачка вказує на те, що спірна квартира на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 05.03.2007 року належить їй на праві приватної власності. На даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: вона, відповідач ОСОБА_2 та їх спільна донька ОСОБА_3
Як вказує позивачка, ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі з 2009 року. За своєю ініціативою відповідач залишив спірне житло, забрав із квартири всі свої особисті речі й інше майно та пішов із сім»ї. З цього часу відповідач у спірній квартирі не проживає, не несе витрати по її утриманню, перешкод у користуванні квартирою йому не створюють. 03.08.2010 року за ініціативою відповідача шлюб між ними було офіційно розірвано. Як зазначає ОСОБА_1, збереження за відповідачем права користування квартирою та його реєстрація на спірній житловій площі перешкоджають їй у здійсненні своїх прав як власника квартири.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що в квартирі не має особистих речей відповідача, він не несе витрат по її утриманню, позивачка вважає, що відповідачі понад одного року не проживає в спірній квартирі без поважних причин, тому просить задовольнити її вимоги.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 проти позову заперечують. При цьому посилаються на положення ст.ст. 64,71,156 ЖК України та поважні причини відсутності відповідача на спірній житловій площе, а саме: перебування його в період з 15.07.2008 року по 30.12.2011 року у відрядженні в м.Донецьк, а з 05.01.2012 року по теперішній час - у тривалому відрядженні в м.Мінськ Республіки Білорусь.
3-я особа ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що позивачка і відповідач є колишнім подружжям. 03.08.2010 року шлюб між ними було розірвано за ініціативою відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 12.11.2009 року (а.с. 13,47-48,49).
Від спільного життя сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є 3-ю особою по справі.
Судом також встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 05.03.2007 року позивачка ОСОБА_1 є власницею трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.20,22).
Як вбачається з довідки ЖБК «Суднобудівник-17» № 120 від 01.03.2013 року на теперішній час на спірній житловій площі зареєстровані три особи: позивачка, її бувший чоловік - відповідач ОСОБА_2 та їх дочка ОСОБА_3 (а.с.41).
Позивачка стверджує в судовому засіданні, що відповідач з лютого 2009 року на спірній житловій площі не проживає, добровільно залишив її та забрав свої особисті речи, з цього часу квартирою не цікавиться, не несе витрати по її утриманню, таким чином, більше року в спірній квартирі не проживає без поважних причин. Крім того, будучи зареєстрованим на спірній житловій площі, власниками якої є вона, відповідач створює їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю.
Суд вважає, що вказані доводи позивачки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Так, відповідно до вимог ст.405 ЦК України, члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч.4 ст. 156 ЖК України до членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 05.03.2007 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована на даній житловій площі. Крім позивачки, на спірній житловій площі зареєстровані, також, колишній чоловік позивачки - відповідач ОСОБА_2 та їх дочка ОСОБА_3
Судом, також, встановлено, що відповідач у спірній квартирі не проживає з лютого 2009 року, з цього часу квартирою не цікавиться, не оплачує витрати по утриманню квартири, що підтвердив в судовому засіданні.
Факт не проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 понад один рік підтверджується також поясненнями сторін та матеріалами справи, а саме: актами ЖБК «Суднобудівник-17» про відсутність відповідача за місцем реєстрації з 2009 року, а також повідомленням Голови ЖБК про те, що ОСОБА_2 із заявами про неможливість проживання або створення йому перешкод у користуванні квартирою, або з будь-якими іншими заявами до ЖБК «Суднобудівник-17» не звертався; повідомленням поліклініки № 1 Деснянського району м.Києва про те, що медична амбулаторна карта ОСОБА_2 в картотеці поліклініки відсутня. В комп»ютерній базі даних є інформація про відвідування лише за лютий 2009 року; матеріалами перевірки Деснянського РУ ГУ МВС України в м.Києві, з яких вбачається, що ОСОБА_2 із заявами про неможливість проживання або створення йому перешкод у користуванні квартирою, або з будь-якими іншими заявами до РУ ГУ не звертався (а.с. 33, 34-35, 36-40, 69-71).
Допитані в якості свідків сусіді позивачки - ОСОБА_8, ОСОБА_9 також підтвердили факт непроживання відповідача з 2009 року у квартирі АДРЕСА_1 та зазначили, що ніяких перешкод в проживанні ОСОБА_2 позивачка та дочка не створювали.
Пояснення вказаних свідків суд приймає до уваги, оскільки вони узгоджуються між собою та не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 жодних доказів в обґрунтування своїх доводів суду не надав.
При цьому посилання відповідача та його представника ОСОБА_7 на поважні причини непроживання у спірній квартирі, зокрема, тривалі перебування ОСОБА_2 у відрядженнях, суд оцінює критично та до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з ним усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другий цієї статті, перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки, як наймач і члені його сім»ї.
Статтею 71 ЖК України визначено строк - шість місяців, на протязі якого жиле приміщення зберігається при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї.
Крім того, цією статтею зазначено поважні причини, коли наймач або члени його сім"ї були відсутні більше шести місяців та коли цей строк може бути продовжений наймодавцем, а у випадку спору - судом, зокрема, у разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв»язку з навчанням, у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Як встановлено судом, наймачем та власником квартири АДРЕСА_1 є позивачка по справі - ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2, згідно ст. 64 ЖК України не є членом сім'ї ОСОБА_1 При цьому суд враховує, що позивачка, як наймач спірної квартири, а також дочка сторін ОСОБА_3, не визнають за відповідачем право користування спірною квартирою, посилаючись на те, що відповідач у 2009 році добровільно залишив спірну квартиру, забрав всі свої речі та пішов до іншої жінки. З цього часу відповідач разом з ними не проживає і не веде спільне господарство, ніяких угод щодо порядку користування жилим приміщенням між ними не укладалося.
Зазначені обставини відповідачем не оспорюються. Як зазначив сам відповідач, коли він повертається з відряджень до міста Києва, то залишається проживати або у своєї матері за адресою АДРЕСА_2, де має частку власності.
Крім того, з пояснень відповідача в судовому засіданні вбачається, що він не претендує на користування спірною квартирою, а просить лише не виписувати його зі спірної житлової площі на період перебування його у відрядженні за кордоном, посилаючись, що реєстрація йому необхідна для оформлення документів для виїзду за кордон, що не свідчить про неможливість проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1.
Суд, також, враховує, що реєстрація - це адміністративно-правові відносини, які регулюються не нормами житлового законодавства, а Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року, а також Настановою з питань оформлення документів і контролю щодо реєстрації місця проживання та пересування фізичних осіб в Україні, затвердженою Наказом МВС України № 571 від 26.05.2004 року.
Таким чином, суд вважає, що сама реєстрація фізичної особи не надає їй право на житло.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 в лютому 2009 року добровільно залишив квартиру АДРЕСА_1. З цього часу відповідач спірною квартирою не цікавиться, не несе витрати по її утриманню, перешкод в проживанні позивачка та члени її сім»ї відповідачу не створювали. При таких обставинах суд вважає, що відповідач без поважних причин не проживає у вказаній квартирі більше одного року, тому втратив право користування нею.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,57-60,213,214, 218 ЦПК України, ст. ст.391, 405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: