Справа №752/4804/13-ц
Провадження № 2/752/2279/13
Іменем України
12.06.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,-
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, що стягуються відповідно до рішення Оболонського районного суду від 18.08.2003 р. на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі рішення Оболонського районного суду від 18.08.2003 р. з позивача на користь відповідача стягууються аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, в розмірі 1\4 частина з усіх видів заробітку.
Позивач посилається на те, що аліменти витрачаються відповідачем не за призначенням, на власні потреби та інвестування житла за договором, укладеним з братом відповідача.
Крім того в обгрунтування свого позову позивач посилається на те, що дитина з відповідачем постійно проживають з ним, він несе витрати на її утримання, контролює навчальний процес, купує необхідні речі, однак ОСОБА_2 не відмовилась від сплати аліментів.
В ході судового розгляду позивач та його представник підтримали позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі та просили суд позов задовольнити, посилаючись на те, що неповнолітня дитина на утримання якої сплачуються аліменти, разом з відповідачем мешкають в квартирі позивача, він несе витрати на її утримання, що є підставою для звільнення від сплати аліментів.
Відповідач не визнала позовні вимоги і просила у їх задоволенні відмовити, обгрунтовуючи тим, що, дійсно, до листопада 2012 року вони з відповідачем проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. З даного приводу нею подано заяву до Деснянського районного суду м.Києва про встановлення факту проживання однією сім»єю. Всі кошти, які сплачувались в рахунок аліментних зобов»язань, сім»я витрачала спільно і вони входили до сімейного бюджету, про що позивач знав. Однак, відповідач зазначає, що з листопада 2012 р., вони з позивачем не підтримують фактичних шлюбних стосунків, їх бюджет є різним і позивач, крім аліментів, будь-якої допомоги на утримання дитини не надає, а лише сплачує гурток малювання в розмірі 100 гривень. Всі витрати на утримання дитини, придбання їй продуктів харчування, сезонного одягу, на її розвиток несе вона особисто за рахунок своїх доходів і тих коштів, що сплачуються в рахунок аліментів. Проживання в одній квартирі з позивачем і реєстрація дитини за адресою проживання батька, на думку відповідача, не звільняє його від обов»язку утримувати дитину.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач у справі, ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до рішення Оболонького районного суду м.Києва від 18.08.2003 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1\4 частина з усіх видів його заробітку, але не менше 1\2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Сторони з 11 жовтня 2008 р. разом з дитиною проживають фактично в квартирі АДРЕСА_1.
До листопада 2012 р. сторони підтримували фактичні шлюбні стосунки, мали спільний бюджет.
Позивач зазначені обставини не оспорював.
Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів позивач посилається на положення ст.188 СК України.
Відповідно до ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати
дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати
дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право
звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Зазначена вища норма закону передбачає єдину підставу для звільнення від сплати аліментів.
Однак, позивач посилаєтья на те, що оскільки дитина проживає з ним в одній квартирі він несе витрати на її утримання, навчання, розвиток, що є підставою, на його думку, для звільнення від сплати аліментів.
Зазначені підстави не є підставами, визначеними чинним законодавством для звільнення від сплати аліментів
Крім того, в ході розгляду справи позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу пред»явленого позову, а саме що крім виконання аліментних зобов»язань він несе постійні витрати на утримання неповнолітньої дитини.
Будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України суду не надано.
Також позивачем не доведено в ході розгляду справи нецільове використання відповідачем коштів, які вона отримує в рахунок аліментів на утримання дитини.
В силу положень ст.186 СК України контроль за цільовим використання аліментів здійнює Орган опіки та піклування і у разі нецільового витрачення аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Однак це не надає право платнику аліментів на звільнення від їх сплати.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази у справі, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог і відсутність визначених законом підстав для звільнення позивача від сплати аліментів.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскарженим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.
Суддя