28 травня 2013 р.Справа № 818/777/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 818/777/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області
про визнання дій протиправними, забов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними дії і рішення відповідача про відмову у реєстрації за місцем проживання позивача та бездіяльність у вирішенні питання реєстрації, такими, що створили перешкоди для здійснення прав, законних інтересів і свобод;
- зобов'язати відповідача зареєструвати позивача за місцем його постійного проживання на підставі заповіту матері, довідки сільської ради про місце проживання позивача від 15.01.2013 року та листа нотаріуса №400/01-16 від 21.12.2012 року;
- стягнути з Головного Управління Державної казначейської служби України у Сумській області кошти на відшкодування моральної шкоди, завдану внаслідок порушення законних свобод і інтересів в сумі 7308 грн. 00 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 34, 40 Конституції України, ст. ст. 2, 3 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 26, 27, 397, 398 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заповіту посвідченого 10 січня 2006 року виконавчим комітетом Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за реєстровим №01 позивач надув право на спадкове майно, у тому числі земельну ділянку у АДРЕСА_1. (а.с.42)
27.09.2012 року за заявою позивача приватним нотаріусом Лебединського нотаріального округу ОСОБА_2 було заведено спадкову справу. (а.с.25)
16 листопада 2012 року та 11 грудня 2012 року позивач звертався із заявою до Лебединського МС УДМС України в Сумській області з проханням зареєструвати його за адресою постійного місця проживання по АДРЕСА_1, однак йому було відмовлено у реєстрації на підставі ст. 6 Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір проживання" (а.с.8,9)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця перебування» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 16.11.2012 року та 11.12.2012 року подавалися до Лебединського МС УДМС України в Сумській області лише письмові заяви про реєстрацію на які, листами №08-12/4668 від 29.11.2012 року та №08-12/5130 від 31.12.2012 року відповідачем надані відповіді щодо неможливості реєстрації місця проживання в разі подання всього не повного пакету документів, що перелічені вище.
Таким чином, позивач не звертався до Лебединського МС УДМС України в Сумській області з повним пакетом документів необхідних для реєстрації місця проживання особи, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості стверджень позивача про те, що довідка Будильської сільської ради від 15.01.2013 року, Лист приватного нотаріуса Лебединського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_2 №400/01-16 від 21.12.2012 року є документами, що підтверджують право на проживання в житлі.
Так, відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, до документів, що підтверджують право проживання в житлі є: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.
Відповідно до ч.1,3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1,3 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 с. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем від прийняв спадщину, але свідоцтво про право власності не отримав.
Таким чином, виходячи з викладеного вище, позивачу належить успадковане майно, він має право, відповідно до норм цивільного законодавства України володіти, користуватися майном, але не розпоряджатися, тобто вчиняти правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що дії відповідача щодо позивача відповідають нормам чинного законодавства України, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 818/777/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.