донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.06.2013 р. справа №908/971/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М. Богатир К.В, Марченко О.А.,
за участю представників сторін:
від позивача:Винокуров О.В. довіреність
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17.05.2013р
по справі№ 908/971/13 (суддя: Гончаренко С.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, Лтд», м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
простягнення 119' 856,22грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, Лтд», м. Дніпропетровськ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя (далі - «Відповідач») 119 856,22грн., яка складається з: 115400,22 грн. - основного боргу, 3927,41 грн. - пені та 528,59 грн. - 1% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 року у справі № 908/971/13 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки. Зокрема, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд не врахував, що позивачем було порушено умови п.5.1 розділу 6 укладеного сторонами договору, а саме не надав разом с товаром повного комплекту документів, що спростовує настання зобов'язання на здійснення оплати, строк виконання якого не настав.
Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.
Позивач надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність причин не явки не повідомив.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального права та процесуального права; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, Лтд", як постачальником та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", як покупцем був укладений договір поставки № 20/2012/313, згідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і оплатити, на умовах договору, товар, згідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до специфікації №1 до договору № 20/2012/313 поставляється: найменування продукції - мило господарське 72%, орієнтовна кількість - 49013 кг, ціна за одиницю в грн. - 7,50 грн. (загальна сума - 441117,00 грн. з ПДВ).
Пункт 4.3 розділу 4 договору зазначає, що товаросупровідні документи: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна, надаються покупцю не пізніше 3-х банківських днів з моменту постачання.
Відповідно до п.5.1 розділу 5 розрахунок здійснюється за фактично поставленою продукцію впродовж 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з розділом 6, на підставі наданих документів, вказаних у п.4.3 даного договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів.
Згідно з п. 8.4 Договору за прострочення оплати передбаченої п. 5.1 покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення суми неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами здійснюється за період не більш як 6 місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано (ст. 232 Господарського Кодексу України).
Відповідно до розділу 6 договору, приймання продукції по фактичній кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1965р. №П-7.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу в період з 27.02.2012р. по 22.12.2012р. товар загальною кількістю 34037,533 кг на суму 306337,80 грн. з ПДВ в т.ч.:
- за накладною № 20 від 27.02.2012р. поставлено 3440 кг на суму 30 960 грн.;
- за накладною № 44 від 11.04.2012р. поставлено 4000 кг на суму 36000 грн.;
- за накладною № 53 від 10.05.2012р. поставлено 4600 кг на суму 41400 грн.;
- за накладною № 57 від 11.06.2012р. поставлено 4000 кг на суму 36000 грн.;
- за накладною № 70 від 09.07.2012р. поставлено 4000 кг на суму 36000 грн.;
- за накладною № 79 від 10.08.2012р. поставлено 3997,533 кг на суму 35977,80 грн.;
- за накладною № 92 від 25.09.2012р. поставлено 8000 кг на суму 72000 грн.;
- за накладною № 104 від 22.12.2012р. поставлено 2000 кг на суму 18000 грн.
Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується відбитком штампу складу ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на видаткових та товарно-транспортних накладних.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату у розмірі 190937,58 грн.
На момент звернення позивача з позовом сума 115400,22 грн. стала заборгованістю.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 115400,22 грн. та застосування правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді нарахування пені та 1% річних.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 251 ЦК України встановлені поняття "строк" та "термін" виконання.
Терміном, зокрема - є певний момент у часі, з настанням якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається та відповідачем належними доказами не спростовується, що продукція була поставлено покупцю у строки узгоджені сторонами.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.5.1 розділу 5 розрахунок здійснюється за фактично поставленою продукцію впродовж 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з розділом 6, на підставі наданих документів, вказаних у п.4.3 даного договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак Відповідних актів, з яких вбачалося б про відсутність певних документів чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару (невідповідність товару за кількістю), у відповідності до цієї Інструкції, відповідачем не надано.
Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.
Тому суд вважає, що продукція за договором була поставлена відповідачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 4.3 договору.
З урахування вище наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 115400,22 грн..
Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості на момент пред'явлння позову, то є підстави для настання правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
Перевіривши нарахування пені та 1% річних у встановлені позивачем періоди, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає, у контексті заявлених вимог, пеня у розмірі 3927,41 грн. та 1% річних у розмірі 528,59 грн.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 року у справі № 908/971/13 - залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: К.В. Богатир О.А. Марченко
Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС