ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9668/13 19.06.13
За позовом Фізичної особи-підприємця Проскуріної Олени Олександрівни
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк»
про стягнення заборгованості в сумі 22099,10 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін :
від позивача: Проскуріна О.О., Андраш А.О. - представник за довіреністю від 21.02.13;
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 19.06.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Проскуріної Олени Олександрівни до Публічного акціонерного товариства «Інтербанк» про стягнення заборгованості в сумі 22099,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 01.10.2010 року між ФОП Проскуріною О.О. та ПАТ КБ «Інтербанк» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 02. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних та комунальних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 22 099,10 грн за період з грудня 2012 року по березень 2013 року.
Ухвалою суду від 24.05.13 порушено провадження у справі № 910/9668/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.06.13.
17.06.13 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 13 306,45 грн. орендної плати, 918,26 грн. пені, 50,81 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 183,65 грн. - 3% річних, заборгованість по технічному обслуговуванню та поточному ремонту з урахуванням штрафних санкцій в сумі 2 235,89 грн., компенсацію оплати за газ в сумі 3990,86 грн., компенсацію оплати земельного податку 108,93 грн., компенсацію оплати комунальних послуг в сумі 1939,72 грн, компенсацію оплати телефонних послуг 196,59 грн., всього 22931,16 грн.
Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Керуючись ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача надав додаткові документи, що були залучені судом до матеріалів справи, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 30.05.13.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 жовтня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем Проскуріною Оленою Олександрівною (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Інтербанк» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 02 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення за номером 64 загальною площею 113,5 кв.м., розташоване на першому поверсі і знаходиться за адресою: 49044 м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка, 4, для використання під офіс.
Згідно з п .2.3 договору орендна плата сплачується орендодавцем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.
Термін оренди складає 2 роки 11 місяців 29 днів з моменту підписання договору (п.3.1 договору).
Відповідно до п.6.1 договору прийом-передача приміщення орендарю проводиться шляхом підписання даного договору та акту прийому-передачі нежилого приміщення, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.5.1.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному сплачувати орендну плату.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.10.2010 р. (копія якого знаходиться у матеріалах справи).
03 січня 2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору оренди нежитлового приміщення № 02 від 01 жовтня 2010 рок, відповідно до якої внесли зміни до п. 1.1 договору в частині зменшення площі орендованого приміщення до 56,75 кв.м. Крім того, сторони внесли зміни до п. 2.1 договору в частині розміру орендної плати, визначивши, що розмір орендної плати за приміщення складає 6250,00 грн. за кожен місяць користування об'єктом оренди за цим договором. Пункт 2.6 договору було викладено в наступній редакції: «Окремо від орендної плати орендар компенсує експлуатаційні витрати та витрати на комунальні послуги, пов'язані з утриманням/користуванням об'єктом оренди, які розраховуються виходячи з обсягів вже спожитих послуг та сплачуються додатково на підставі наданих орендодавцем та сплачених рахунків відповідних обслуговуючих організацій, що надають такі послуги. Експлуатаційні витрати та витрати на комунальні послуги за цим договором включають: водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання та інші послуги, що пов'язані з утриманням/користуванням об'єктом оренди. Компенсація зазначених витрат здійснюється орендарем за звітній місяць на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які мають бути надані до 25 числа кожного місяця. Орендар здійснює оплату виставлених рахунків не пізніше 5 числа наступного місяця оренди.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за договором оренди № 02 від 01.10.10 (№ 1 від 12.11.12, № 1 від 12.02.13, № 1 від 28.01.13.
Листом № 84 від 21.02.13 відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір оренди у зв'язку з призупиненням діяльності відділення № 4 відповідача.
28 лютого 2013 року сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 02 від 01.10.10, відповідно до умов якої дійшли згоди розірвати договір з 28.02.13, зазначивши, що додаткова угода про розірвання договору оренди набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.
Крім того. в п.2 додаткової угоди сторони узгодили факт наявність заборгованості орендаря перед орендодавцем з орендної плати та комунальними платежами, а саме:
12 500,00 грн. з орендної плати за грудень, січень 2013 року, 331,34 грн. пені, 108,93 грн. з відшкодування податку на землю, 3990,86 грн. компенсації за спожитий газ, 2200,00 грн. експлуатаційних витрат.
04 березня 2013 року відповідач повернув позивачеві за актом прийому-передачі нежитлове приміщення площею 56,75 кв.м., розташоване за адресою: 49044 м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка, 4.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.
Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем надано докази виставлення відповідачеві рахунків зі сплати орендної плати (№ 35 від 03.12.12, № 1 від 03.01.13, № 8 від 04.03.13), відшкодування сплати земельного податку (№ 38 від 25.12.12, № 2 від 21.01.13, № 7 від 12.02.13), компенсації оплати за спожитий газ ( № 37 від 25.12.12, № 3 від 28.01.13, № 9 від 04.03.13), з технічного обслуговування та ремонту (№ 39 від 26.12.2012), компенсації оплати телекомунікаційних послуг (№ 0213575697 від 04.03.13), компенсації оплати комунальних послуг (від 08.01.13, 01.02.13, 05.03.13) та вручення їх представнику відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявні копії звітів по розрахунковому рахунку позивача за період з грудня 2012 по лютий 2013 року та акти надання послуг, з яких вбачається, що позивачем було сплачено комунальні платежі, експлуатаційні витрати, податок на землю в розмірах, що заявлені до стягнення з відповідача.
Крім того, в додатковій угоді від 28.02.13 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 02 від 01.10.10 відповідач визнав факт існування заборгованості з орендної плати, податку за землю, експлуатаційних витрат та компенсації за спожитий газ перед позивачем.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.3, 2.6 Договору оренди № 02 від 01.10.10 відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті орендних платежів, комунальних платежів, експлуатаційних витрат та компенсації за спожитий газ встановлений договором.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 02 від 01.10.10, в той час як досліджені судом докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендних, комунальних та інших платежів, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає: 13306,45 грн. - орендна плата, 2200,00 грн. - технічне обслуговування та поточний ремонт, 3990,86 грн. - компенсація плати за спожитий газ, 108,93 грн. - компенсація оплати земельного податку, 1939,72 грн. - комунальні послуги, 196,59 грн. - компенсація оплати телекомунікаційних послуг.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 918,26 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості зазначеної в п. 2.1 цього договору за кожен день прострочення.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 918,26 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, що наданий позивачем у додатку до заяви про збільшення позовних вимог..
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу з орендної плати в розмірі 50,81 грн, інфляційної складової боргу за технічне обслуговування та поточний ремонт в сумі 6,60 грн., а також 3% річних нарахованих на заборгованість з орендної плати в розмірі 183,65 грн. та 3 % річних нарахованих на заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт в сумі 29,29 грн.
За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими та задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» (03056 м. Київ, вул. В. Гетьмана, буд. 27, ідентифікаційний код 14358604) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Проскуріної Олени Олександрівни (49000 м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка, буд. 4, кв. 9, ідентифікаційний номер 2714616621) заборгованість з урахуванням штрафних санкцій за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.2010 року в сумі 22 931 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 16 коп., 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.06.2013 р.
Суддя Пукшин Л.Г.