Запорізької області
про повернення позовної заяви
17.06.13 Справа № 908/2076/13
м. Запоріжжя
Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
до відповідача: Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Леніна, 5)
про визнання права власності
ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області про визнання права власності на самочинно реконструйовану будівлю рибцеху А-1 з прибудованою будівлею в'ялочного цеху А1 та навіси "н" та "н1" та будівлю холодильнику Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 14.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити:
найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;
не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;
не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позовна заява не містить ідентифікаційного коду відповідача, вказано лише його поштову адресу.
Відсутність ідентифікаційного коду відповідача не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін.
За приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
При зверненні до суду з позовом позивачем наданий лише фіскальний чек від 08.05.2013р. № 7453. Опису вкладення в цінний лист про надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем суду не надано.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів про надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України.
Також позивачем у якості доказу сплати судового збору надано оригінал квитанції № 7283.62.1 від 08.05.2013р. на суму 1 047, 00 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).
Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Так, судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
за подання до господарського суду:
1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Позовна заява ПП ОСОБА_1 подана до суду 14.06.2013р.
Статтею 8 Закону України від 06.12.2012р. № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату:
у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Як свідчать матеріали позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу предметом якої є: визнання права власності на самочинно реконструйовану будівлю рибцеху А-1 з прибудованою будівлею в'ялочного цеху А1 та навіси "н" та "н1" та будівлю холодильнику Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України, наданих в п.п. 2.2.1 постанови від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Таким чином, позивач повинен сплачувати судовий збір як за спір майнового характеру.
Проте, ПП ОСОБА_1 судовий збір сплачений як з позовної заяви немайнового характеру.
Тобто, позивачем не надані належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Отже позивачу потрібно при новому зверненні з позовом до суду визначити ціну позову з урахуванням вартості спірного майна, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які посилання на таку вартість, та сплатити належну суму судового збору.
Як зазначено в абзацах 1, 9 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
І лише в тому випадку, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.
На підставі викладеного позовна заява ПП ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
За приписами ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.
Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз'яснює позивачу, що при повторному поданні аналогічного позову до Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області про визнання права власності на самочинно реконструйовану будівлю, він має право додати до позову в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісний документ про сплату судового збору - квитанцію № 7283.62.1 від 08.05.2013р. на суму 1 047, 00 грн. та інший (новий) документ про сплату судового збору з урахуванням вартості майна.
У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, позивач має право повернути судовий збір сплачений за квитанцію № 7283.62.1 від 08.05.2013р. на суму 1 047, 00 грн., звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналу платіжного документа є обов'язковим.
Керуючись ст. 50-51, п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" суд
Позовну заяву Приватного підприємця ОСОБА_1 до відповідача Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області про визнання права власності на самочинно реконструйовану будівлю рибцеху А-1 з прибудованою будівлею в'ялочного цеху А1 та навіси "н" та "н1" та будівлю холодильнику Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та додані до неї матеріали на 14 аркушах (в тому числі квитанцію № 7283.62.1 від 08.05.2013р. на суму 1 047, 00 грн.) повернути без розгляду.
Суддя Соловйов В.М.