"17" березня 2009 р.
Справа № 17/82-1202(1/32-1367)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Тернопільської районної ради, м. Тернопіль
до відповідача-1: Фонду комунального майна у Тернопільському районі, м. Тернопіль
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничо-інформаційний дім “Діана плюс», м. Тернопіль
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Мишковицької сільської ради, с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 27.08.2004 р., визнання аукціону з продажу спірного об'єкту, проведеного 21.08.2004 року таким, що не відбувся
за участю представників сторін:
позивача: Михайлюк Ю.Є., доручення № 01-12/8 від 02.02.2009 р., нач. юридичного відділу
відповідача-1: не з'явився
відповідача-2: Блажкевич В. С., довіреність № 240/2009 від 24.02.2009 року
третьої особи: не з'явився
Представникам сторін, котрі прибули в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 27, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.
До господарського суду Тернопільської області 25.04.2005р. звернувся позивач - Тернопільська районна рада, м. Тернопіль з позовом до відповідачів: Фонду комунального майна у Тернопільському районі , м. Тернопіль та Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничо-інформаційний дім “Діана плюс», м. Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Мишковицької сільської ради, с. Мишковичі Тернопільського району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва -приміщення лікарні від 27.08.2004р., посвідченого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1701 та про визнання аукціону з продажу спірного об'єкту, проведеного 21.08.2004 року таким, що не відбувся (з урахуванням доповнень позовних вимог від 29.04.2005 р. (а.с. 38-39 том 2). Також, посилаючись на приписи статей 66, 67 ГПК України, позивач просив заборонити будь-яким особам вчиняти дії, що стосуються спірного об'єкту.
Даний спір вже був предметом судового розгляду у справі № 1/32-1367.
Згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року апеляційну скаргу ТОВ “ВІД “Діана-Плюс» задоволено частково; постанову господарського суду Тернопільської області від 25.11.2005 року скасовано; справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
У відповідності до розпорядження голови господарського суду Тернопільської області Левандовського Ю.Я. від 14.03.2007 року справу передано на новий розгляд судді Андрусик Н.О.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем -1 - Фондом комунального майна у Тернопільському районі в ході підготовки об'єкту незавершеного будівництва нежитлового будинку в с. Мишковичі, до приватизації було порушено саму процедуру підготовки об'єкту та допущено суттєві порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст. 9 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 10, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність», ст.ст. 8, 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», тобто пропущено двохмісячний строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу; не витримано 30-денний термін публікації інформації про дату проведення аукціону; невірно зазначено в оголошенні початкову вартість об'єкту продажу.
Також, зазначає, що економіст Вітрова Н.Б. участі у конкурсі не брала 21.08.2004 р. та протоколу проведення аукціону не вела, оскільки перебувала у черговій відпустці, відтак, вважає позивач, було допущено фальсифікацію проведення самого конкурсу.
Окрім того, позивач стверджує, що процедура підготовки та проведення приватизації спірного об'єкту проводилася відповідачем-1 на виконання рішення Тернопільської районної ради № 170 від 03.03.2004 року, оскільки об'єкт незавершеного будівництва нежитлового будинку в с. Мишковичі Тернопільського району знаходився на момент відчуження у комунальній власності Тернопільського району. Отже, районна рада була власником об'єкту, і для його реалізації на аукціоні Фонд комунального майна у Тернопільському районі мав бути наділений відповідними повноваженнями на укладення спірного договору купівлі-продажу саме районною радою, а не Мишковицькою сільською радою. Вважає, що остання протиправно позбавила Тернопільську районну раду права власності на даний об'єкт.
Мишковицька сільська рада вважає, що об'єкт приватизації відчужено згідно приписів чинного законодавства і підстави для визнання договору купівлі-продажу об'єкту комунальної власності -незакінченого будівництвом нежитлового будинку лікарні, що знаходиться в с. Мишковичі по вул. Надрічна, 24 від 27 серпня 2004 року, котрий посвідчено державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за № 1701, відсутні, оскільки дане нерухоме майно знаходилося у власності територіальної громади с. Мишковичі Тернопільського району.
При цьому представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вказує, що саме Мишковицька сільська рада була замовником будівництва Мишковицької дільничої лікарні в с.Мишковичі, вул.Надрічна, 24 в 1990 році і по замовленню сільської ради, проектним кооперативом «Пульс" було складено проектно-кошторисну документацію на спальний корпус лікарні на 86 ліжок та допоміжних приміщень, загальною площею 2982,37 кв.м. Дана проектно-кошторисна документація затверджена зведеним висновком №243 Тернопільської обласної радої агропромислових формувань 20.12.1990 року. Згідно даних цього висновку - Мишковицька сільська рада виступає як основний забудовник цього об'єкта. Підрядником будівництва лікарні виступала Тернопільська кооперативно-державна міжгосподарська пересувна механізована колона №18, що стверджується актами та довідками виконаних робіт.
Також, 28.09.1991 року між Мишковицькою сільською радою та Малим підприємством «Опал" укладено договір № П-1 від 28.09.1991 року на розробку проекту про надбудову четвертого поверху спального корпусу на 96 ліжок. Вартість робіт по цьому договору становила 13927 крб. Оплата робіт розробки проекту здійснювалась за рахунок коштів Мишковицької сільської ради. Будівництво лікарні та надбудова її четвертого поверху здійснювалась за рахунок коштів Мишковицької сільської ради протягом 1991-1997 років. В 1997 році будівельні роботи припинились у зв'язку з відсутністю коштів.
Відповідач-1 проти задоволення позову не заперечив та зазначив, що спірне майно належить позивачу, а приватизація об'єкту незавершеного будівництва новозбудованої лікарні за адресою: вул. Надрічна, 24 в с. Мишковичі Тернопільського району здійснювалася Фондом на виконання рішення Тернопільської районної ради № 170 від 03.03.2004р.
Відповідач-2 в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на позов позовні вимоги заперечив зокрема, зазначивши, що:
- договір купівлі-продажу від 27.08.2004 року, укладений у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки зміст угоди відповідає вимогам закону, сторонами договору додержано встановленої форми угоди, сторони за спірною угодою були наділені відповідними повноваженнями на її укладення;
- Фонд комунального майна у Тернопільському районі здійснював відчуження спірного об'єкта на підставі делегованих Мишковецькою сільською радою повноважень, як законного власника;
- права позивача жодним чином не порушені внаслідок укладення спірної угоди купівлі-продажу, оскільки позивачем не подано доказів, які б підтверджували право власності районної ради на об'єкт незавершеного будівництва -приміщення лікарні в с. Мишковичі; Районна рада не є учасником аукціону чи органом приватизації, не є стороною за спірною угодою, а тому не може заявляти позовних вимог щодо визнання угоди недійсною; заяв учасників аукціону або органу приватизації з приводу порушення процедури проведення аукціону, які є підставою для визнання судом угод недійсними за ст. 30 ч. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств»подано не було в місячний строк з дня проведення аукціону;
- Товариство як добросовісний набувач майна, повністю виконало покладені на нього договірні зобов'язання щодо внесення повної вартості об'єкту продажу, проте на даний час об'єкт малої приватизації по акту приймання-передачі не переданий Покупцю.
Також, відповідач-2 просить суд врахувати те, що позивачем пропущено строк позовної давності при поданні позову, який становить один місяць з дня проведення аукціону, і який закінчився 21.09.2004 року (ч. 1 статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»). Наводить й інші заперечення.
Згідно ухвали господарського суду від 17 квітня 2007 року провадження у даній справі було зупинено в порядку п.2 ч.2 ст.79 ГПК України, а матеріали справи направлено в органи прокуратури для проведення перевірки щодо зловживання службовим становищем службовими особами Фонду комунального майна у Тернопільському районі та Мишковицької сільської ради при відчуженні 27.08.2004 року будинку-лікарні в с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області.
Листом №3409 від 01.09.08р. повідомлено суд про закриття кримінальної справи № 164524 на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Тернопільського району від 21.05.08р. у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб Фонду складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. З листа № 799 від 16.03.2009 р. вбачається, що прокуратурою Тернопільської області 05.03.2009 року скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Тернопільського району від 21.05.08 р. про закриття даної кримінальної справи. На даний момент ведеться досудове слідство.
Представник відповідача-1 та Мишковицької сільської ради в судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення судового засідання не заявили. Враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, тому суд вважає, що справа може бути розглянута без участі повноважних представників.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, оцінивши докази, зібрані в ході розгляду справи, суд встановив.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна регулюються Законом України “Про приватизацію державного майна“, Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)“ (надалі -Закон про малу приватизацію) та Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва».
Згідно рішення Тернопільської районної ради Тернопільської області № 95 від 06.03.1998 року утворено Фонд комунального майна у Тернопільському районі, а рішенням № 70 від 11.06.1999 року затверджено Положення про Фонд комунального майна у Тернопільському районі, в якому визначено його завдання та повноваження, серед яких, зокрема вказано: організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у комунальній власності; здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується , відповідно до прийнятих радою рішень; публікація в місцевій пресі переліків об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. Фонд у своїй діяльності керується чинним законодавством України, здійснює управління майном спільної власності територіальних громад району в межах своїх повноважень, делегованих районною радою (а.с. 12-16 том І).
Згідно рішення Тернопільської районної ради №170 від 03.03.2004р. «Питання спільної власності територіальних громад Тернопільського району», прийнятого за результатами розгляду клопотання Фонду комунального майна у Тернопільському районі, заяви Мишковицької сільської ради № 15, включено в перелік об'єктів, які підлягають приватизації на 2004 рік об'єкт незавершеного будівництва -нежитловий будинок за адресою: с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24, що перебуває у комунальній власності територіальних громад Тернопільського району.
Разом з тим, Мишковицькою сільською радою 29 лютого 2004 року прийнято на підставі п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»рішення за №114 «Про включення в перелік об'єктів які підлягають приватизації незавершеного будівництвом нежитлового будинку, розміщеного за адресою с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24», згідно пункту 1 якого включено в перелік об'єктів, які підлягають приватизації об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24, а пунктом 3 даного рішення здійснення приватизації спірного об'єкту доручено Фонду комунального майна у Тернопільському районі.
Судом встановлено, що законність прийнятих відповідними радами рішень № 170 від 03.03.2004 р. та № 114 від 29.02.2004 р. та правомірність укладення договору купівлі-продажу від 27.08.2004 р. були предметом судового розгляду у справі № 12/62-794, однак позовні вимоги прокуратури Тернопільського району, що звернулася з позовом в інтересах ДПА України в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, залишено без розгляду згідно п. 1 ст. 81 ГПК України. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2005 р. дана ухвала місцевого господарського суду від 21.04.2005 року залишена колегією суддів апеляційної інстанції без змін (а.с.49-50 том ІІ), відтак, суд констатує, що на момент розгляду даного спору вищезазначені рішення є чинними, не скасованими у встановленому законом порядку.
Пунктами 3, 7 статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції від 24.06.2004р.) визначено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації. Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створені відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.
Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення Мишковицької сільської ради №114 від 29.02.2004р. та рішення Тернопільської районної ради № 170 від 03.03.2004 року Фонд комунального майна у Тернопільському районі своїм наказом № 1/27 від 20 липня 2004 року розпочав процес приватизації об'єкту незавершеного будівництва нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24 Тернопільського району Тернопільської області.
Так, 23.07.2004 року відповідачем-1 в газеті «Подільське слово» розміщено інформацію про продаж майна на аукціоні із зазначенням початкової вартості об'єкта малої приватизації - 567980 грн. Окрім того, в оголошенні зазначено, що аукціон відбудеться через 30 днів після опублікування інформації в пресі, за адресою м. Тернопіль, вул. Перемоги, 1.
Відповідно до експертного висновку, проведеного ТОКП «Експерт» на підставі укладеного з Мишковицькою сільською радою договору № 83 від 19.05.2004 року та затвердженого 20.08.2004 року Мишковицькою сільською радою, вартість об'єкта незавершеного будівництва, розміщеного в с. Мишковичі по вул. Надрічна, 24, станом на 30.06.2004 р. складала 56 798 грн. без ПДВ.
Проте в оголошенні від 23.07.2004 року було допущено помилку стосовно початкової ціни об'єкта, 06.08.2004 року в газеті «Подільське слово» Фондом комунального майна у Тернопільському районі опубліковано спростування інформації, наданої в пресі 23.07.2004р., щодо початкової вартості об'єкта, зазначено початкову вартість -56 798 грн.
21 серпня 2004 року проведено аукціон з продажу об'єкту незавершеного будівництва нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24, про що свідчить протокол проведення аукціону від 21.08.2004р., котрий підписано ліцитатором, учасниками аукціону та головним економістом Фонду - Вітровою Н.Б. В аукціоні взяли участь два учасники, а саме: Спільне українсько-польське підприємство «МІФ» ЛТД та ТОВ «Видавничо-інформаційний дім «Діана-плюс". Останнє стало переможцем аукціону, запропонувавши найвищу ціну -62 477,80 грн.
27 серпня 2004 року між Фондом комунального майна у Тернопільському районі як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничо-інформаційний дім «Діана-плюс" як Покупцем укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності, незавершеного будівництвом нежитлового будинку, яке підлягає продажу шляхом продажу на аукціоні, який і є предметом судового розгляду. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 27.08.2004р. за №60535, про що свідчить наданий Тернопільською районною державною нотаріальною конторою витяг №64724 від 27.08.2004р.
Відповідно до п.1.1 оскаржуваного договору, Фонд комунального майна у Тернопільському районі (надалі Продавець), здійснював відчуження незавершеного будівництвом нежитлового будинку, що належить Мишковицькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області на підставі рішення Мишковицької сільської ради від 05.11.2002р. та довідки Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації №1024 від 27.08.2004р.
Як випливає з матеріалів справи, дане відчуження здійснювалось відповідачем-2 у відповідності до ч.3 ст.1 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та п.4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна", на виконання рішення Мишковицької сільської ради №114 від 29.02.2004р. та рішення Тернопільської районної ради №170 від 03.03.2004р., які у встановленому законом порядку не визнано недійсними, відтак, є чинними, про що зазначалося вище.
Відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів п.п. 1, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють функції щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, а також заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 142 Конституції України визначено коло суб'єктів права комунальної власності. Так, до кола цих суб'єктів віднесено територіальні громади сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста управляють майном, що є в комунальній власності безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Сторони не заперечують, що об'єкт приватизації -незавершений будівництвом нежитловий чотириповерховий будинок за адресою с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24 знаходиться в комунальній власності.
Разом з тим, позивач вважає даний об'єкт комунальною власністю Тернопільського району. При цьому на обґрунтування своїх доводів позивач посилається на рішення виконавчого комітету Тернопільської районної ради народних депутатів № 165 від 22 серпня 1989 року яким надано дозвіл на добудову Мишковицької дільничої лікарні на 100 ліжок, рішення районної ради народних депутатів від 28 липня 1992 року «Про комунальну власність району", рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992 року «Про комунальну власність області", постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено Перелік державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), і згідно з яким до власності областей передаються із закладів охорони здоров'я багатопрофільні та спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей.
Однак такі твердження, зокрема, посилання позивача на постанову Кабміну № 311 від 05.11.1991 р. суд вважає неспроможними, з огляду на те, що в судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що в селі Мишковичі була діюча дільнича лікарня. Натомість, об'єкт малої приватизації є об'єктом незавершеного будівництва і відповідно, в експлуатацію як заклад охорони здоров'я введений не був у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Незавершений будівництвом - нежитловий будинок, загальною площею 3285 кв.м., який розташований за адресою: с. Мишковичі, вул. Надрічна, 24, Тернопільського району, у встановленому законом порядку на момент відчуження майна та проведення аукціону, зареєстрований не був, а рішення виконавчого комітету Тернопільської районної ради народних депутатів від 22 серпня 1989р. №165 не є документом, що засвідчує право власності позивача на цей об'єкт.
Наявні у справі документи, зокрема договір №П-1 від 28.09.1991 року, розрахунки та довідки вартості виконаних робіт, інвентарна справа, котрі представлені Мишковицькою сільською радою, підтверджують, що замовником по розробці проектно-кошторисної документації по будівництву спірного об'єкта та виконанні будівельних робіт була Мишковицька сільська рада.
Із змісту ст. 331 ЦК України вбачається, що право власності на новостворену річ виникає у особи, яка цю річ створила.
Також створення майна, як підставу для набуття права комунальної власності передбачено ч.2 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні".
Таким чином, суд дійшов висновку, що Тернопільська районна рада не може бути суб'єктом права власності на спірний об'єкт і відповідно не уповноважена ним розпоряджатися.
Що стосується доводів позивача про порушення процедури проведення аукціону та посилання ради на положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», зокрема, статті 8, 15, 20 даного Закону, то суд вважає за необхідне вказати наступне.
Порядок проведення аукціону визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»
Стаття 15 даного Закону визначає порядок інформування покупців, а не порядок проведення конкурсу (аукціону) і не стосується самого порядку проведення аукціону, котрий визначено у статті 18 Закону про малу приватизацію.
Твердження позивача, що порушення відповідачем -1 визначеного законом строку підготовки об'єкта малої приватизації до продажу та термінів опублікування оголошення про проведення аукціону, у зв'язку з невірним зазначенням початкової ціни об'єкта продажу в оголошенні, вплинуло на кількість поданих заявок для участі в аукціоні , відтак, порушено права громадян та юридичних осіб на одержання достовірної інформації (ст. 9 Закону України «Про інформацію»), на думку суду такі порушення, хоча і мали місце, однак не є суттєвими та не могли безпосередньо вплинути на кінцевий результат проведення аукціону з продажу об'єкту малої приватизації як і на ціну об'єкту продажу, оскільки учасники, що виявили бажання та подали заявки для участі в аукціоні були правильно проінформовані про початкову ціну, про що свідчать копії платіжних документів про перерахування ними коштів в розмірі 5 679,80 грн. в якості застави для участі в аукціоні, що складає 10 % початкової вартості продажу об'єкта (а.с.43, 65). Крім того, кількість учасників не може впливати на ціну продажу об'єкту. Допущені порушення, в силу вимог закону, не можуть бути підставою для визнання аукціону таким, що не відбувся в судовому порядку, адже правомірність складання протоколу проведення аукціону сторони по справі під сумнів не ставлять.
Між тим, суд вважає, що уточнення стосовно вартості об'єкту продажу, котрі подано Фондом комунального майна в газету «Подільське слово» 06.08.2004р. також не порушило прав юридичних, фізичних осіб, учасників аукціону на достовірну та вчасну інформацію, оскільки по своїй суті не було опублікуванням інформації про проведення аукціону, а лише уточненням інформації стосовно вартості об'єкту продажу, опублікованої 23.07.2004 р.
Посилання позивача на відсутність в матеріалах приватизації спірного об'єкту незавершеного будівництва нежитлового будинку, зокрема оголошення про проведення конкурсу на оцінку майна та рецензування звіту про оцінку майна відхиляються судом, оскільки матеріали справи свідчать, що незалежна оцінка майна об'єкту приватизації здійснювалася на замовлення Мишковицької сільської ради згідно угоди № 83 від 19.05.2004 року, що підтверджується висновком про вартість майна, наданим Тернопільським обласним комунальним підприємством «Експерт», Звітом про оцінку майна (а.с. 13, 103-147, том І).
Отже, матеріали справи, зокрема накази Фонду комунального майна у Тернопільському районі № 1/27 від 20 липня 2004 року, №2/27 від 22.07.2004р., копії витягів з газети «Подільське слово» від 23.07.2004р. та від 06.08.2004р., протокол проведення аукціону від 21.08.2004р., свідчать про виконання відповідачем-1 зазначених вище вимог закону при організації та проведенні аукціону 21.08.2004р. по продажу спірного майна -об'єкту малої приватизації.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що конкурс не відбувся у зв'язку з перебуванням головного економіста Фонду комунального майна у Тернопільському районі Вітрової Н.Б. в черговій щорічній відпустці та надані на підтвердження даної обставини наказ №24 від 30.07.2004р. та письмові пояснення Вітрової Н.Б. від 16.04.07р., оскільки такі докази складені в односторонньому порядку.
Згідно наданих прокуратурою Тернопілсьького району листів № 1480 від 21.05.2008 р., № 3409 від 01.09.2008 р., з'ясовано, що кримінальна справа № 164524 закрита у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб Фонду складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Інших доказів, як-от: висновку почеркознавчої експертизи протоколу проведення аукціону від 21.08.04р., постанови слідчого прокуратури від 21.05.2008 р., котрі судом неодноразово витребовувалися від позивача, позивачем не представлено, а судом не здобуто, незважаючи на запит суду № 440 від 24.02.2009 р. , поданий прокуратурі Тернопільського району в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України. На день винесення судом рішення докази, які б підтвердили чи спростували доводи позивача стосовно правомірності складання (оформлення) протоколу проведення аукціону, відсутні.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта комунальної власності незавершеного будівництва нежитлового будинку, яке підлягає продажу на аукціоні від 27.08.2004р., господарський суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Статтями 29, 30 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України; спори, що виникають у процесі приватизації вирішуються судом.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
З аналізу вимог частини 3 статті 215 ЦК України вбачається, що в судовому порядку оспорювати дійсність правочину може лише сторона правочину або інша заінтересована особа, тобто особа чиї права порушено. Тобто статті 203, 215 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам названого Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Статтею 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент проведення аукціону) визначено перелік порушень, що можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні. Такими порушеннями, зокрема, є: не виконання вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; включення об'єкту до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. При цьому, заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.
Таким чином, виходячи із змісту статті 20 Закону про малу приватизацію, право звернення до суду з позовом про визнання недійсними угод, укладених на аукціоні з підстав порушення процедури його проведення, надано лише учасникам аукціону або органу приватизації.
Однак, позивач у справі -Тернопільська районна рада до жодного з перелічених вище кола осіб, не відноситься.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України правом звернення до господарського суду наділені лише заінтересовані особи, тобто право на звернення за судовим захистом тісно пов'язане з суб'єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту.
Тернопільська районна рада не була стороною оскаржуваного договору, не була власником майна, яке було предметом спірного договору, тому договір купівлі-продажу не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Тернопільської районної ради.
Суд погоджується з доводами представника відповідача-2 з приводу того, що заяв про визнання недійсною спірної угоди купівлі-продажу, укладеної на аукціоні 21.08.2004р. на вимогу будь-кого з учасників аукціону або органу приватизації у передбачений ч. 2 ст. 20 Закону про малу приватизацію строк подано не було, тому суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.08.2004р.
Окрім того, суд констатує, що позовна заява (з урахуванням доповнень до позову) не містить та в ході судового розгляду даного спору позивач не навів правових підстав та норм чинного цивільного законодавства, в силу яких спірний договір на думку позивача, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку як такий, що суперечить закону. Отже, позивачем не підтверджено належними доказами доводів, наведених у позовній заяві.
В той же час, за змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 25.07.2006 р. у справі № 69/8-05.
Тому, у разі, якщо Тернопільська районна рада вважає себе власником спірного майна - об'єкту малої приватизації, вона вправі звернутися у встановленому порядку з віндикаційним позовом.
Досліджуючи питання преюдиційності судового акта (ухвали господарського суду у справі №16/145-1849 від 28.07.2005р., з урахуванням роз'яснення даної ухвали , викладеної в ухвалі суду від 04.12.2006р.), то суд вважає, що рішення по даній справі (спір про визнання за позивачем права комунальної власності на об'єкт незавершеного будівництва) слід оцінювати, як доказ в сукупності з іншими матеріалами справи, з огляду на таке.
За приписами частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Сторонами є позивач і відповідач (ст. 21 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, сторонами у справі №16/145-1849 були Тернопільська районна рада (позивач) та Мишковицька сільська рада (відповідач) (а.с. 60, 61 том ІІ).
Таким чином, в межах даної справи не можуть визнаватися преюдиційними факти, встановлені господарським судом, в межах справи, в якій не приймала участь (лише в якості позивача, або відповідача) хоча б одна із сторін цієї справи. Ні ТОВ «Видавничо-інформаційний дім “Діана плюс», м. Тернопіль, ані Фонд комунального майна у Тернопільському районі , м. Тернопіль не були сторонами у справі щодо визнання права власності, а тому факти, встановлені в її межах (мотивація вищезазначеної ухвали) не є преюдиційними при розгляді даної справи, оскільки є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення в даній справі.
За даних обставин, суд не може надати преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом у вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених судом, з їх юридичною оцінкою.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 06.05.2008р. № 34/494-40/233-17/154 та від 06.09.2007 р. № 11/96-07-2244 ).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У зв'язку з наведеним, зважаючи на встановлені судом обставини справи, беручи до уваги, що позивачем не доведено документально, що укладенням договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення порушено його права та охоронювані законом інтереси як власника об'єкта незавершеного будівництва нежитлового будинку, що знаходиться в с. Мишковичі Тернопільського району, вул. Надрічна, 24, тому господарський суд не знаходить правових підстав для визнання недійним договору купівлі-продажу від 27.08.2004 р., відтак, відмовляє в задоволенні позову як необґрунтованому та неправомірно заявленому.
Враховуючи викладене вище, підстави для застосування заходів до забезпечення позову в порядку статей 66, 67 ГПК України шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, що стосуються спірного об'єкту -відсутні.
Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд спору покладаються на позивача у справі.
В судовому засіданні 17.03.2009 р. оголошено повний текст рішення господарського суду.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129, 142, 143 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», Законом України “Про приватизацію державного майна“, Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)“, Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», ст.ст. 11, 15, 16, 182, 203, 215, 216, 388 ЦК України, ст.ст. 42-47, 21, 22, 27, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 811, 82-84 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик