"13" червня 2013 р. м. Київ К-29528/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Корабельному районі міста Миколаєва про нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії як дитині війни, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до УПФ України в Корабельному районі міста Миколаєва про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених її прав, свобод та інтересів і зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки в розмірі 2733,30грн.
Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22.01.2009р. ОСОБА_4 поновлено строк звернення до суду, позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в Корабельному районі міста Миколаєва нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. у редакції дійсній до 31.12.2007р., починаючи з 09.07.2007р. і до 31.12.2008р.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010р. постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22.01.2009р. скасовано, прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ України в Корабельному районі міста Миколаєва щодо виплати у неповному обсязі ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 08.10.2007р. по 31.12.2007р., з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010р. та залишити в силі постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22.01.2009р.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а ст.6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням 09.07.2007р. Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007р., і до 31.12.2007р., оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» діяв до указаної дати.
За приписами ч.2 ст.99 КАС України (у редакції чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Скасовуючи постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22.01.2009р., суд апеляційної інстанції вірно обмежив перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачеві у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - 31.12.2007р., у межах бюджетного року та з урахуванням того, що ОСОБА_4 не заявляла до суду вимог про стягнення з відповідача недоплаченої надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік, при цьому, що в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. позивач взагалі не мала права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Також, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано вимоги ст.ст.21, 105, 162 КАС України та визнано протиправними дії УПФ України в Корабельному районі міста Миколаєва щодо виплати у неповному обсязі ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни.
Проте, оскільки відповідач не наполягав на застосуванні встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що апеляційний суд помилково не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду та задоволення її позовних вимог з 09.07.2007р.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Корабельному районі міста Миколаєва.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року - скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.