"07" червня 2013 р. м. Київ К/9991/2737/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,
встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області та зобов'язано його здійснити виплату позивачу недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та згідно частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і визначеному Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки з 02 травня 2010 року з врахуванням проведених у цей час виплат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18 листопада 2004 року.
Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-пр/2008.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-VI Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначені норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначені норми передбачають встановлення розмірів в абсолютних сумах лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
А тому їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку щодо права позивача на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році застосовувалися в порядку і розмірах встановлених зазначеним Законом не повний рік. Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року №3491-ІV прикінцеві положення останнього Закону доповнено пунктом 4, яким установлено, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, було встановлено розміри виплат дітям війни.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з тим, враховуючи положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішень), суди першої та апеляційної інстанцій правомірно застосували положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи, оскільки позивач звернувся з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман