"07" червня 2013 р. м. Київ К/9991/42859/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 вересня 2009 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 19 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про перерахунок пенсії,
встановила:
У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про перерахунок пенсії.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та зобов'язано його здійснити виплату підвищення до пенсії позивачу як «дитині війни» згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 715 грн 23 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Луганської області від 19 травня 2011 року змінено постанову суду першої інстанції та виключено з абзацу третього її резолютивної частини слова «у сумі 715 грн 23 коп.». В решті постанову суду залишено без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18 листопада 2004 року.
Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-пр/2008.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з тим, враховуючи положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішень), суди першої та апеляційної інстанцій правомірно застосували положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи, оскільки позивач звернувся з пропуском річного строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, а відповідач наполягав на застосуванні даної статті Кодексу.
Водночас, правильним є висновок апеляційного суду щодо відсутності законних підстав у суду першої інстанції на стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області конкретної суми допомоги, оскільки відповідно до положень статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги стосовно визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, а призначення та виплата соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, є основним завданням відповідача та відноситься до виключної компетенції Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 19 травня 2011 року та постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 вересня 2009 року, змінену постановою апеляційного суду, у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про перерахунок пенсії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман