"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/6104/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ДП "Чернівецького лісового господарства" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до ДП "Чернівецького лісового господарства" про зобов'язання вчинити дії,-
Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось в суд з позовом до ДП "Чернівецького лісового господарства", в якому просило зобов'язати відповідача виконати вимоги позивача від 13 січня 2011 року №24-07-10-14/240 щодо забезпечення відшкодування незаконно виплаченої зарплати в сумі 24 402, 29 грн., відкорегування розрахунків за внесками до державних цільових фондів на суму 9 102, 06 грн. та забезпечення відшкодування до державного бюджету завданих збитків в сумі 1 845,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що результатами проведеної ревізії у відповідача, встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 28 грудня 2010 року №24-07/509, а саме встановлено наявність незаконних видатків на оплату праці та внески до державних цільових фондів, а також встановлено невжиття відповідачем заходів щодо відшкодування до державного бюджету шкоди, нанесеної лісовому господарству.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача виконати вимоги позивача від 13 січня 2011 року №24-07-10-14/240 щодо забезпечення відшкодування незаконно виплаченої зарплати в сумі 24 402,29 грн., відкорегування розрахунків за внесками до державних цільових фондів на суму 9 102,06 грн. та забезпечення відшкодування до Державного бюджету завданих збитків в сумі 1 845,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ДП "Чернівецького лісового господарства" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року та від 14 грудня 2010 року, постанов Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури Чернівецької області від 22 листопада 2010 року та від 14 грудня 2010 року, працівниками Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача. За результатами проведеної ревізії у відповідача, встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 28 грудня 2010 року №24-07/509, зокрема встановлено незаконні видатки на загальну суму 33 504, 35 грн., в тому числі видатки на оплату праці 24 402, 29 грн. та сплату внесків до державних цільових фондів в сумі 9 102, 06 грн., і невжиття заходів щодо відшкодування до державного бюджету шкоди, нанесеної лісовому господарству на 1 845,00 грн.
Ревізією дотримання вимог чинного законодавства з оплати праці працівників Тарнавського лісництва ДП "Чернівецького лісового господарства" встановлено, що в порушення вимог статті 94 Кодексу законів про працю в Україні за фактично невідпрацьований час та невиконану роботу в 2009 році та січні-вересні 2010 року було нараховано та виплачено 14 робітникам заробітної плати на загальну суму 24 402,29 грн., та, відповідно, зайво нараховані і сплачені внески до державних цільових фондів в сумі 9 102,06 грн.
Ревізією повноти відображення працівниками Тарнавського лісництва ДП "Чернівецького лісового господарства" у книгах обліку порушень виявлених фактів самовільних рубок, при співставленні записів книг обліку лісопорушень Тарнавського лісництва та Держлісгоспу встановлено, що у книзі Тарнавського лісництва відсутній запис за 12 грудня 2009 року щодо виявленого факту самовільної порубки у кварталі №17, одного дерева породи бук обсягом деревини 0,69 м3, сума заподіяної шкоди складає 1 845,00 грн.
Листом (вимогою) позивача від 13 січня 2011 року №24-07-10-14/240 відповідачу направлено вимоги про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень, в тому числі щодо забезпечення відшкодування незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 24 402,29 грн. та відкорегування розрахунків за внесками до державних цільових фондів на суму 9 102,06 грн., а також вжиття заходів щодо відшкодування до державного бюджету збитків в сумі 1 845,00 грн. Вказані вимоги відповідачем виконані не були.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у своїй вимозі не зазначив способу її виконання та не встановив винних у порушеннях осіб.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога позивача відповідачем не оскаржувалась, а відтак підлягає виконанню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої хвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, судове рішення повинно бути законним та ухваленим на підставі повністю встановлених всіх обставин справи.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам.
Зокрема, суди при вирішенні справи не досліджували правомірність винесення позивачем вимоги щодо забезпечення відшкодування відповідачем незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 24 402,29 грн. та відкорегування розрахунків за внесками до державних цільових фондів на суму 9 102,06 грн. Судами не досліджувалось чи дійсно мало місце дані порушення.
Крім того, відносно вжиття заходів щодо відшкодування до державного бюджету збитків в сумі 1 845,00 грн., судами також належним чином не з'ясовано обґрунтованість цієї вимоги.
Колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції про те, що не оскарження відповідачем вимоги свідчить про її правомірність, оскільки оскарження вимоги є правом а не обов'язком особи, а відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не оскарження вимоги не свідчить про її обґрунтованість.
З огляду на наведене, вказані питання підлягають дослідженню при новому розгляді справи.
За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ДП "Чернівецького лісового господарства" задовольнити частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша