04 червня 2013 року м. Київ К-40823/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Блажівської Н.Є.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року
у справі № 2а-13201/09/2670
за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000494310 від 16 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 565/43-10/00039019 від 22 жовтня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000494310 від 16 червня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 422,04 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням терміну повернення валютних цінностей на адресу нерезидента Reed Business Information (Великобританія) за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 562,00 англійських фунтів стерлінгів та за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1 178,00 англійських фунтів стерлінгів.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Статтею 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Таким чином, пеня, передбачена статтею 4 Закону № 185/94-ВР, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю правовою природою.
Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, нарахування пені за порушення позивачем вимог статті 2 Закону № 185/94-ВР здійснено податковим органом за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2007 року, а відтак штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 422,04 грн. застосовано відповідачем до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» рішенням № 0000494310 від 16 червня 2009 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Блажівська Н.Є.
Голубєва Г.К.