06 червня 2013 року м. Київ К-11715/09
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Олексієнка М.М.,
суддів: Бутенка В.І.,
Лиски Т.О.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Жураківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (далі - Жураківська сільська рада) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року,
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судами, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії Жураківської сільської ради при вирішенні питання щодо спірної земельної ділянки є правомірними. Підстав до надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,38 га у відповідача не було.
Такий висновок є обґрунтованим і законним.
Згідно частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норми проводиться один раз по кожному виду користування.
Як установлено судами, рішенням сесії Жураківської сільської ради від 27.11.2001 року ОСОБА_2 виділялись земельні ділянки, в тому числі 0.2428 га. під будівництво житлового будинку та господарських споруд, яка передана у власність, 0.4632 га. В цілому позивач набував права власності на земельні ділянки загальною площею 0.7130 га, на які йому видані державні акти. Спірна земельна ділянка площею 0.38 га. згідно облікових документів не відноситься до земель, що перебували в користуванні його родички, майно якої він успадкував.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати їх такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Твердження позивача про успадкування земельної ділянки площею 0.38 га., яка належала покійній ОСОБА_3 не відповідають дійсності. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначена земельна ділянка ОСОБА_3 не належала.
Судами не допущено порушень процесуального права, які б давали підстави до визнання судових рішень, необґрунтованими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска