"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/35503/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 23.01.2008р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Державної податкової адміністрації у Полтавській області про перерахунок пенсії,
В липні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Державної податкової адміністрації у Полтавській області, в якому (з врахуванням уточнень позовних вимог від 13.09.2007р.) просив визнати дії відповідачів щодо відмови в перерахунку розміру його пенсії з включенням в грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної доплати в розмірі 25% суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована, неправомірними; зобов'язати відповідачів провести перерахунок розміру пенсії з включенням в грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія, вказаної доплати, перерахунок провести починаючи з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. та з 01.04.2006р., визначити суму заборгованості по пенсії та направити відповідні перерахункові документи в орган (Ощадбанк), який виплачує позивачу пенсію, для виплати цієї заборгованості.
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 23.01.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом по особовому складу Державної податкової адміністрації у Полтавській області №40-о від 19 лютого 2002 року позивач звільнений зі служби в податковій міліції за ст.64 п. «б» (через хворобу) з 23 лютого 2002 року.
ДПА України в Полтавській області відповідно до поданої заяви позивача від 25 лютого 2002 року нарахувала позивачу пенсію за вислугу років з таких основних видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням; процентна надбавка до окладів за вислугу років; а також додаткових видів грошового забезпечення: 50% надбавка за особливі умови праці відповідно до п.4.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996р. №1592 та 15% надбавка за роботу з таємними документами.
В зв'язку із змінами пенсійного законодавства України, зокрема, ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992p. №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), введеними в дію з 01 січня 2005 року, проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2005р., виходячи з основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача, які зазначені в його грошовому атестаті.
Як вказує позивач в позовній заяві, в це грошове забезпечення безпідставно не була включена доплата від суми пенсії за вислугу 20 і більше років, що передбачена п.п. «г» п.5.1 Постанови KM України від 31 грудня 1996 року №1592 (далі - Постанова №1592), оскільки вказану доплату він отримував під час проходження служби в розмірі 25% умовної пенсії, що підтверджується відповідною довідкою, грошовим атестатом на його ім'я та витягом з наказу ДПА в Полтавській області №374 від 26.10.2000р., в зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до ДПА України та Головного УПФУ в Полтавській області з проханням здійснити перерахунок його пенсії в врахуванням вказаної надбавки, проте отримував відмови (листи ДПА від 19.07.2005р., 26.06.2006р., 03.08.2006р., лист ГУПФУ в Полтавській області від 03.04.2007р.).
Розглянувши дану справу, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» від 31.12.1996р. №1592 надано право керівникам органів державної податкової служби у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих установлювати особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Виходячи зі змісту вказаної статті, колегія суддів приходить до висновку, що доплата у розмірі 25% суми пенсії, яка могла б бути нарахована при виході на пенсію, не є видом додаткового грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки є фактично виплатою частини пенсії, яка виплачується працівникові у зв'язку з набуттям права на пенсію за вислугу років і який продовжує працювати, а тому підставно не була включена в грошове забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія останнього.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанцій в частині, не зміненій рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 23.01.2008р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпак Ю.К.